Effectiveness of Social Casework in Addressing Domestic Violence Among Slum-Dwelling Women in Dhaka City: a Qualitative Study on Intervention and Indigenization

Abstract

Domestic violence is a pervasive issue among slum-dwelling women in Dhaka, Bangladesh, exacerbated by poverty, gender inequality, and limited support systems. This qualitative study examines the effectiveness of social casework in supporting victims within urban slum contexts. Employing a case study approach, data were collected through 15 in-depth interviews, 2 focus group discussions in Korail and Kamrangirchar slum, and 5 key informant interviews with NGO officials, university faculty, and MSS social work students. Secondary data, including literature and reports, were used to validate findings. Findings demonstrate that indigenized social casework, applying the four stages study, diagnosis, treatment, and follow-up effectively empowers women to express trauma, understand their rights, and adopt coping strategies. Interventions included counseling, safety planning, emotional support, legal referrals, and income-generating skills training. Core social work principles like acceptance, confidentiality, and self-determination-built trust and resilience, while regular follow-ups reduced re-victimization and fostered behavioral change. The study recommends culturally adapted social casework integrated into community-based organizations and public health systems, alongside community awareness initiatives and multi-agency collaboration. These findings are valuable for social work students, young researchers, casework practitioners, policymakers, urban planners, university faculties, and NGO/Government workers providing case-based support to marginalized women, offering evidence-based strategies to empower survivors and improve service delivery in low-resource urban settings.

Домашнє насильство є поширеною проблемою серед жінок, що мешкають у нетрах Дакки, Бангладеш, що посилюється бідністю, гендерною нерівністю та обмеженими системами підтримки. Це якісне дослідження вивчає ефективність соціальної роботи з питань підтримки жертв у міських нетрах. Використовуючи підхід тематичного дослідження, дані були зібрані за допомогою 15 глибинних інтерв'ю, 2 фокус-групових дискусій у нетрях Кораїл та Камрангірчар, а також 5 ключових інтерв'ю з представниками неурядових організацій, викладачами університетів та студентами соціальної роботи MSS. Для підтвердження результатів було використано вторинні дані, включаючи літературу та звіти. Результати показують, що соціальна робота з питань корінних народів, що застосовує чотири етапи: дослідження, діагностика, лікування та подальше спостереження, ефективно надає жінкам можливість висловити травму, зрозуміти свої права та прийняти стратегії подолання. Втручання включали консультування, планування безпеки, емоційну підтримку, юридичні направлення та навчання навичкам, що генерують дохід. Основні принципи соціальної роботи, такі як прийняття, конфіденційність та самовизначення, зміцнили довіру та стійкість, тоді як регулярні подальші спостереження зменшили повторну віктимізацію та сприяли змінам у поведінці. Дослідження рекомендує інтеграцію культурно адаптованої соціальної роботи в громадські організації та системи охорони здоров'я, поряд з ініціативами з підвищення обізнаності громади та міжвідомчою співпрацею. Ці висновки є цінними для студентів соціальної роботи, молодих дослідників, фахівців з роботи з випадками, розробників політики, міських планувальників, викладачів університетів та працівників неурядових організацій/урядових організацій, які надають підтримку на основі конкретних випадків маргіналізованим жінкам, пропонуючи стратегії, засновані на доказах, для розширення можливостей постраждалих та покращення надання послуг у міських умовах з низьким рівнем ресурсів.