Розвиток соціальних навичок майбутніх учителів математики у процесі вивчення дисциплін математичного циклу

Abstract

У статті розглянуто актуальну проблему розвитку соціальних навичок майбутніх учителів математики. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка моделі формування soft skills майбутніх учителів математики у процесі навчання дисциплін математичного циклу. Методи. Були використані теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, систематизація узагальнення, моделювання) та та емпіричні (опитування, тестування, експертна оцінка, цілеспрямовані спостереження, бесіди) методи дослідження. Результати. У рамках моделі запропоновано три взаємопов‘язаних компоненти: змістовий, процесуальний та оцінювальний. Змістовий компонент передбачає відбір та структурування навчального матеріалу з дисциплін математичного циклу (математичний аналіз, алгебра, геометрія, теорія ймовірностей, методика навчання математики) з урахуванням можливостей для розвитку соціальних навичок. Процесуальний компонент охоплює систему методів, форм та педагогічних технологій, спрямованих на активізацію соціальної взаємодії студентів у процесі опанування математичних дисциплін. До основних педагогічних технологій віднесено: технологію колаборативного навчання, технологію peer-іnstructіon, технологію проблемно-дослідницького навчання з соціальним компонентом, технологія кейс-методу з педагогічним фокусом, технологія рефлексивного навчання. Запропоновано типологію завдань, що інтегрують математичний зміст і соціально-комунікативний компонент: завдання на колективне розв‘язання проблеми. Складні математичні задачі, що вимагають синтезу знань з різних розділів та колективного ―мозкового штурму‖; завдання на взаємопояснення; завдання на аналіз помилок; проєктні завдання; завдання на розвиток емпатії. До основних форм роботи в рамках розробленої моделі віднесено: аудиторні заняття (лекції-діалоги з активним залученням студентів до обговорення; практичні заняття з обов‘язковою груповою роботою) та позааудиторну роботу (групові проєкти; взаємне рецензування студентських робіт за структурованою схемою; участь у математичному гуртку для студентів). Висновки. Розроблена модель має потенціал для трансформації практики підготовки майбутніх учителів математики, забезпечуючи гармонійне поєднання предметної та соціально-комунікативно складових професійної компетентності. Результати запланованого експерименту, включаючи кількісні та якісні дані, будуть представлені в подальших публікаціях.

This article examines the pressing issue of developing social skills among future mathematics teachers. The purpose of the article is to provide a theoretical rationale and to develop a model for fostering soft skills in future mathematics teachers during the instruction of mathematics-related subjects. Methods. Theoretical (analysis, synthesis, induction, deduction, abstraction, systematization, generalization, modeling) and empirical (surveys, testing, expert assessment, purposeful observation, interviews) research methods were used. Results. The model proposes three interrelated components: content, process, and assessment. The content component involves the selection and structuring of instructional material in mathematics-related disciplines (mathematical analysis, algebra, geometry, probability theory, and mathematics teaching methods), taking into account opportunities for the development of social skills. The procedural component encompasses a system of methods, forms, and pedagogical technologies aimed at stimulating social interaction among students in the process of mastering mathematical disciplines. The main pedagogical technologies include: collaborative learning, peer instruction, problem-based and inquiry-based learning with a social component, the case method with a pedagogical focus, and reflective learning. A typology of tasks that integrate mathematical content and a social-communicative component is proposed: tasks for collective problem-solving. Complex mathematical problems requiring the synthesis of knowledge from various sections and collective ―brainstorming‖; tasks for mutual explanation; tasks for error analysis; project-based tasks; tasks for developing empathy. The main forms of work within the developed model include: classroom activities (lectures-discussions with active student participation; practical sessions with mandatory group work) and out-of-class activities (group projects; peer review of student work according to a structured framework; participation in a mathematics club for students). Conclusions. The developed model has the potential to transform the practice of training future mathematics teachers, ensuring a harmonious combination of the subject-specific and socio-communicative components of professional competence. The results of the planned experiment, including quantitative and qualitative data, will be presented in subsequent publications.