Розвиток туризму Південної Африки в системі Африканського туристичного регіону

Abstract

У статті здійснено багатоаспектне суспільно-географічне дослідження особливостей розвитку туризму в недостатньо репрезентованій для українського туристичного простору країні – Південній Африці. Розглянуто поєднання просторово-структурного та динамічного підходів до аналізу туристичної мережі країни в умовах сучасних глобальних викликів та змін. Приділено увагу оцінці їхнього впливу, зокрема пандемії COVID-19, геополітичної нестабільності, динаміці міжнародної мобільності населення щодо споживчих туристичних практик, на обсяги, структуру та територіальну організацію туристичних потоків території дослідження. Визначено ключові напрями туристичної діяльності Південної Африки, серед яких провідними є природно орієнтований (сафарі), прибережно-рекреаційний, урбаністичний, подієвий та етно-гастрономічний туризм, що формують конкурентні переваги країни на міжнародному туристичному ринку. Здійснено аналіз динаміки в’їзних туристичних прибуттів у Південну Африку за період 2015–2024 рр., що дозволило виокремити основні етапи розвитку туристичного ринку, а саме: докризовий період стабільного зростання, різке скорочення туристичних потоків у період пандемії та поступове відновлення пріоритетних сегментів туризму. Встановлено, що туристична галузь є важливим сектором національної економіки, який забезпечує значний внесок у зайнятість населення, регіональний розвиток та формування міжнародного іміджу країни. Обґрунтовано роль Південної Африки як одного з вагомих туристичних центрів африканського туристичного регіону, що характеризується значною ресурсною різноманітністю та в порівнянні з іншими країнами Африки має більш сучасну туристичну інфраструктуру. Визначено основні проблеми та перспективи розвитку туризму з врахуванням важливості забезпечення сталого використання природних ресурсів, туристичної безпеки та посилення конкурентоспроможності на міжнародному ринку туристичних послуг.

The article is devoted to a comprehensive study of the patterns, structural transformations, and spatial features of tourism development within the African tourism region, which remains insufficiently integrated into Ukraine’s system of international tourist flows. South Africa is identified as the key object of analysis as the leading destination in the region, forming its functional and economic «core» and determining the vector of strategic changes in travel and hospitality. The relevance of the research is обусловлена the need to expand the geographical scope of scientific inquiry in Ukrainian tourism studies, diversify Ukraine’s external tourism relations, and strengthen the analytical understanding of the role of African countries in the global tourism space. A critical review of Ukrainian scholarly works revealed the fragmented coverage of the African tourism region, highlighting the necessity for in-depth interdisciplinary research using spatial statistical and comparative methods. The study provides a systematic analysis of the impact of global challenges pandemic restrictions, transformations in international mobility, economic instability, and security risks – on the structure, volume, and territorial differentiation of tourist flows. Particular attention is paid to the sectoral structure of tourism, including the development of safari tourism, ecological, coastal, event, and urban tourism, which shape the country’s competitive advantages in the global market. It is substantiated that South Africa performs the functions of a regional tourism hub, an innovation driver, and an investment center, concentrating a significant share of the continent’s international arrivals and revenues. The contemporary tourism potential of South Africa is analyzed as one of the world’s leading destinations for nature-based tourism, with a focus on safari tourism within protected areas, primarily national parks such as Kruger National Park and Addo Elephant National Park, as well as walking and night safaris, and natural landscapes including the Drakensberg Mountains, Blyde River Canyon, and Table Mountain.South Africa is characterized by unique biodiversity, ecosystem diversity, and a well-developed ecotourism infrastructure, ensuring a high level of international tourist engagement and sustainable economic benefits. Special attention is given to the phenomenon of safari tourism, which combines recreational, educational, and environmental functions, contributes to the socio-economic development of regions, and mobilizes resources for nature conservation. The study demonstrates that the effective combination of environmental protection and tourism activities can minimize negative anthropogenic impacts while preserving natural heritage for future generations. International experience is emphasized as valuable for other countries with significant nature-based tourism potential. Particular attention is paid to the possibilities of adapting these practices to Ukraine’s conditions, especially in the context of developing nature-oriented tourism products (ecotourism, agritourism, wildlife observation), as well as creating and expanding protected areas. The prospects for transforming Ukraine’s national tourism product in line with European and African sustainable tourism practices are highlighted. Based on statistical data from the United Nations World Tourism Organization (UNWTO) and national sources, the significant socio-economic role of tourism in the national economy is demonstrated, including the dominance of the service sector in employment, the substantial contribution of tourism to GDP formation, service exports, and the development of regional labor markets. The research identifies three stages in the evolution of the country’s tourism system: the pre-crisis period (2015-2019), the crisis period (2020-2021), and the post-crisis period (2022-2024). The pre crisis stage was characterized by stable growth in international arrivals and the strengthening of the country’s position as a leading African destination. The crisis stage demonstrated a sharp decline in flows due to the COVID-19 pandemic and the sector’s dependence on global transport infrastructure. The post-crisis recovery indicates the gradual adaptation of the tourism sector to new operating conditions, market diversification, and the strengthening of domestic tourism. Barriers to the country’s integration into Ukraine’s tourism space (logistical distance, limited information awareness, cost factors) are outlined, and potential directions for enhancing cooperation are identified, including the development of specialized tourism products, strengthening marketing presence, and forming strategic partnerships. It is proven that further tourism development requires infrastructure modernization, the implementation of innovative management approaches, and the preservation of natural and cultural heritage in accordance with sustainable development principles. The obtained results have both theoretical and practical significance for the formation of strategies for Ukraine’s international tourism cooperation with African countries.