SETTLEMENTS AND NECROPOLISES OF THE LEFT BANK OF KIEVAN RUS AS ARCHAEOLOGICAL MARKERS OF PROTO-URBAN FORMATIONS

Abstract

The article examines the problem of urbanization in Kievan Rus and the specifics of settlement structures on the left bank of the Dnieper in the 11th–12th centuries. The aim of the article is to identify the causes of the emergence and decline of proto-urban centers (Gochevo, Gornal, Zeleny Gai, Lypove) in the context of international trade. The research methodology is based on archaeological, historical-comparative, and typological analysis of materials from fortified settlements, villages, and necropolises, as well as on the study of written sources on trade privileges.The scientific novelty lies in establishing that these settlements were proto-cities, whose functioning directly depended on state support for the Bulgar-Kyiv land route. It was found that their heyday in the 11th and first half of the 12th centuries was due to trade agreements during the reign of Vladimir Sviatoslavich, and their decline was caused not by military destruction, but by political destabilization of the route. The conclusions state that study found that the left-bank proto-cities constituted a “dead-end” line of urbanization, oriented toward transit capital without stable ties to the rural hinterland. Their demise in the mid-12th century was the result of rivalry between the Volodymyr-Suzdal Principality and Volga Bulgaria. It has been proven that the process of urbanization was nonlinear, and the lack of an internal economic base made such centers vulnerable to changes in the geopolitical situation.

У статті розглянуто проблему урбанізації Київської Русі та специфіку поселенських структур Дніпровського Лівобережжя XI–XII ст. Мета статті – з’ясувати причини виникнення та занепаду протоміських центрів (Гочево, Горналь, Зелений Гай, Липове) у контексті міжнародної торгівлі. Методологія дослідження ґрунтується на археологічному, історико-порівняльному та типологічному аналізі матеріалів городищ, селищ і некрополів, а також на вивченні писемних джерел щодо торговельних привілеїв. Наукова новизна полягає у встановленні того, що зазначені поселення були протомістами, функціонування яких безпосередньо залежало від державної підтримки сухопутного шляху Булгар–Київ. Виявлено, що їхній розквіт у XI – першій половині XII ст. був зумовлений торговельними договорами часів Володимира Святославича, а занепад – не військовим знищенням, а політичною дестабілізацією маршруту. Висновки. У результаті дослідження з’ясовано, що лівобережні протоміста становлять «тупикову» лінію урбанізації, орієнтовану на транзитний капітал без стабільних зв’язків із сільською округою. Їхня загибель у середині XII ст. стала наслідком суперництва між Володимиро-Суздальським князівством та Волзькою Булгарією. Доведено, що процес містоутворення був нелінійним, а відсутність внутрішньої економічної бази робила такі центри вразливими до змін геополітичної кон’юнктури.