Інститут рабства в період ранньої Римської імперії

Abstract

У роботі досліджено процес становлення, функціонування та еволюції інституту рабства в Давньому Римі в період від правління Августа до кризи ІІІ століття н.е. Проаналізовано стан наукового вивчення проблеми в історіографії, джерельну базу дослідження та ключові шляхи поповнення рабського населення. Охарактеризовано правовий статус невільників, їхню фундаментальну соціально-економічну роль у господарській системі імперії, а також динаміку державного регулювання рабовласницьких відносин. Окрему увагу приділено соціально-антропологічним аспектам рабства: повсякденним взаєминам у системі «господар–раб», функціонуванню рабських сімей (контуберніуму) та процесам манумісії й адаптації вільновідпущеників. Визначено методичний потенціал теми у шкільному курсі всесвітньої історії та розроблено відповідні дидактичні матеріали.

The work investigates the emergence, functioning, and evolution of the institution of slavery in Ancient Rome from the reign of Augustus to the third-century crisis. The state of research in historiography, the source base of the study, and the key sources of replenishing the slave population are analyzed. The legal status of slaves, their fundamental socio-economic role in the economic system of the empire, and the dynamics of state regulation of slave-owning relations are characterized. Special attention is paid to the socio-anthropological aspects of slavery: daily interactions within the "master-slave" system, the functioning of slave families (contubernium), and the processes of manumission and adaptation of freedmen. The methodical potential of the topic in the school course of world history is determined, and corresponding didactic materials are developed.