Тернопільщина у подіях Листопадового чину 1918 р. та Українсько-польської війни 1918–1919 рр.: регіональний вимір

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено діяльність уряду Західно-Української Народної Республіки в тернопільський період та процес формування Української Галицької армії як головного інструменту захисту державності. Проаналізовано основні напрями військового будівництва, зокрема реорганізацію українських частин у регулярну армію, проведення мобілізації, створення жандармерії, інтендантської служби, підготовку кадрів зв’язку та розвиток авіаційних підрозділів. Висвітлено стратегічне значення Тернополя як адміністративного, логістичного й комунікаційного центру ЗУНР. Окрему увагу приділено Чортківській офензиві як кульмінаційному етапу бойової діяльності УГА, що засвідчив її високий наступальний потенціал, організованість і здатність до ефективних операцій. Доведено, що, попри вагомі військові успіхи, офензива завершилася поразкою внаслідок виснаження людських і матеріальних ресурсів, нестачі озброєння та боєприпасів, політичної ізоляції ЗУНР і переваги польської сторони в чисельності, техніці та логістичному забезпеченні. Зроблено висновок, що тернопільський період став важливим етапом державного й військового становлення ЗУНР.

This thesis examines the activities of the government of the West Ukrainian People’s Republic during the Ternopil period and the process of forming the Ukrainian Galician Army as the primary instrument for safeguarding statehood. It analyses the main directions of military development, in particular the reorganisation of Ukrainian units into a regular army, the conduct of mobilisation, the creation of a gendarmerie and quartermaster service, the training of communications personnel, and the development of aviation units. It highlights the strategic importance of Ternopil as the administrative, logistical and communications centre of the WUPR. Particular attention is paid to the Chortkiv Offensive as the culminating stage of the UGA’s combat operations, which demonstrated its high offensive potential, organisation and capacity for effective operations. It is demonstrated that, despite significant military successes, the offensive ended in defeat due to the depletion of human and material resources, a shortage of weapons and ammunition, the political isolation of the ZUNR, and the Polish side’s superiority in terms of numbers, equipment and logistical support. It is concluded that the Ternopil period became an important stage in the state and military formation of the ZUNR.