Порівняльно-історичний аналіз англійської та китайської літератур

Abstract

У статті здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку англійської та китайської літератур як двох самобутніх, історично тривалих і водночас типоло гічно зіставних культурних традицій Заходу й Сходу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання ізольованого вивчення національних літера тур та розширення теоретичних засад порівняльного літературознавства в умовах глобалізації гуманітарного знання й активізації міжкультурного діалогу. Метою статті постало виявлення спільних і відмінних тенденцій еволюції англійської та китайської літератур, особливостей їх жанрово-стильового розвитку, а також визначення ролі історичних, філософських і соціокультурних чинників у форму ванні художнього мислення. У дослідженні використано порівняльно-історичний, типологічний і культу рологічний методи, що дало змогу простежити ключові етапи становлення та трансформації обох літературних традицій від ранніх форм до сучасних явищ. Установлено, що англійська література еволюціонувала від усної героїчної тра диції та релігійних наративів до утвердження індивідуального авторства, психо логічної реалістичності й жанрової різноманітності, тоді як китайська література тривалий час зберігала канонічність, морально-дидактичну спрямованість і тіс ний зв’язок із філософськими системами конфуціанства, даосизму та буддизму. Водночас виявлено спільні закономірності розвитку, зокрема зміну жанрових домінант, посилення ролі прози, зростання значення соціальної проблематики та активну взаємодію літератури з суспільно-історичним контекстом. Доведено, що порівняльний аналіз англійської та китайської літератур сприяє глибшому розумінню універсальних принципів літературного процесу, розкри ває потенціал міжкультурного підходу та підтверджує ефективність компара тивістики як важливого напряму сучасних гуманітарних досліджень. Отримані результати можуть бути використані у подальших наукових розвідках з історії світової літератури, порівняльного літературознавства та теорії міжкультурної комунікації.

The article presents a comparative-historical analysis of the development of English and Chinese literatures as two distinctive, historically long-standing, and at the same time typologically comparable cultural traditions of the West and the East. The relevance of the study is determined by the need to overcome the isolated study of national literatures and to expand the theoretical foundations of comparative literary studies in the context of the globalization of humanities scholarship and the intensification of intercultural dialogue. The purpose of the article is to identify common and divergent trends in the evolution of English and Chinese literatures, the features of their genre and stylistic development, as well as to determine the role of historical, philosophical, and sociocultural factors in the formation of literary thinking. The study employs comparative-historical, typological, and cultural approaches, which make it possible to trace the key stages in the formation and transformation of both literary traditions from their early forms to contemporary phenomena. It is established that English literature evolved from an oral heroic tradition and religious narratives toward the affirmation of individual authorship, psychological realism, and genre diversity, whereas Chinese literature for a long time preserved its canonical nature, moral and didactic orientation, and close connection with the philosophical systems of Confucianism, Daoism, and Buddhism. At the same time, common patterns of development are identified, including shifts in dominant genres, the growing role of prose, the increasing significance of social issues, and the active interaction between literature and the socio-historical context. It is proved that the comparative analysis of English and Chinese literatures contributes to a deeper understanding of universal principles of the literary process, reveals the potential of the intercultural approach, and confirms the effectiveness of comparative studies as an important field of contemporary humanities research. The results obtained may be used in further scholarly investigations in the history of world literature, comparative literary studies, and the theory of intercultural communication.