Żeńskie imiona własne w polskich i ukraińskich paremiach

Abstract

W artykule przeprowadzono analizę porównawczą polskich i ukraińskich jednostek paremiologicznych zawierających żeńskie imiona własne. Ukazano wielofunkcyjność żeńskich antroponimów jako komponentów przysłów i powiedzeń ludowych, rekonstruując ich funkcje: nominatywną, symboliczną oraz wartościującą, a także ich rolę w eksplikacji stereotypów kulturowych i ocen moralnych. W zasobach paremiologicznych obu porównywanych języków imiona własne służą typizacji cech charakteru kobiet, przy czym atrybuty negatywne zdecydowanie dominują nad pozytywnymi. Najwyższą frekwencją odznaczają się przysłowia i powiedzenia, w których żeńskie imię własne konotuje cechy związane z brakiem mądrości, niezaradnością bądź brakiem gospodarności, a także lekkomyślnością i rozwiązłością. W materiale ukraińskim właściwości te reprezentowane są z większą intensywnością (odpowiednio: 21%, 17%, 12%) w stosunku do paremii polskich (17%, 12%, 10%). Zarówno w polskim, jak i ukraińskim materiale paremiologicznym szeroko reprezentowane są formy zdrobnienia oraz zgrubienia imion żeńskich, pełniące funkcje stylistyczno-ekspresywne. W obrębie badanych jednostek wyodrębniono typologię struktur kontrastowych: genderowo heterogenicznych, podkreślających interakcję między osobami płci przeciwnej, oraz genderowo homogenicznych, w których zestawiane są odmienne wizerunki kobiet. Materiał badawczy obu języków zawiera przysłowia, w których imiona żeńskie współwystępują z imionami męskimi, odzwierciedlając harmonijną bądź konfliktową interakcję międzypłciową. Materiał ukraiński rejestruje szersze spektrum nominacji żeńskich, obejmujące formy patronimiczne oraz przydomki utworzone od imion męskich, co egzemplifikuje patriarchalny model definiowania tożsamości kobiety poprzez relację z mężem lub ojcem. Z kolei zasób frazeologiczno-paremiologiczny języka polskiego poświadcza wykorzystanie nazwisk żeńskich jako symbolicznych markerów określających cechy charakteru, wzorce zachowań czy role społeczne. Tego typu nominacje pełnią funkcję generalizacji i typizacji, przekształcając konkretne imię lub nazwisko w nośnik stereotypowej cechy.

У статті здійснено порівняльний аналіз польських та українських паремій із власними іменами жінок. Показано поліфункційність жіночих антропонімів як компонентів прислівʼїв і приказок, розкрито їхню номінативну, символічну й оцінну функції, а також роль у вираженні культурних стереотипів і моральних суджень. У пареміях обох порівнюваних мов власні імена використовуються для типізації жіночих рис характеру, серед яких негативні характеристики значно переважають над позитивними. Найвищою частотністю відзначаються прислівʼя та приказки із жіночим влас ним іменем, що маркують характеристики, пов’язані з немудрістю, невправні стю / безгосподарністю та легковажністю і розпусністю. В українських пареміях ці ознаки репрезентовані дещо інтенсивніше (21%, 17%, 12%), ніж у польських (17%, 12%, 10%). У порівнюваних пареміях широко представлені пестливі та згрубілі форми жіночих власних імен, що виконують стилістичну й експресивну функції. Серед польських та українських паремій з антропонімним складником виокремлено паремії з протиставним значенням двох типів: гендерно гетерогенні вислови, що підкреслюють взаємодію між особами протилежної статі, та ген дерно гомогенні, у яких порівняно різні жіночі образи. Паремійний матеріал обох мов містить прислів’я і приказки, у яких жіночі імена функціонують у парах із чоловічими, відображаючи гармонійну або конфліктну міжгендерну взаємодію. Українські паремії містять розширений спектр власних жіночих номінацій, серед яких імена по батькові та прізвиська, утворені від чоловічих імен, що репре зентує патріархальну модель визначення жіночої ідентичності через чоловіка чи батька, натомість фразеологійно-паремійний матеріал польської мови засвідчує використання жіночих прізвищ як символічних маркерів на позначення рис харак теру, поведінки чи соціальної ролі представниць жіночої статі. Такі номінації виконують функцію узагальнення та типізації, перетворюючи конкретне ім’я чи прізвище на носія стереотипної ознаки. Порівняння польських та українських прислівʼїв і приказок дало змогу виявити як універсальні тенденції – типізацію жіночих рис через власні імена, – так і спе цифічні відмінності, що відображають історичні та культурні особливості кожної традиції.

The article presents a comparative analysis of Polish and Ukrainian paremias containing female personal names. The author examines the polyfunctionality of female anthroponyms as components of proverbs and sayings, highlighting their nominative, symbolic, and evaluative functions, as well as their role in articulating cultural stereotypes and moral judgements. Within the paremiological corpora of both languages, personal names are employed to typify female character traits, among which negative attributes significantly outweigh positive ones. The highest frequency is observed in expressions where female anthroponyms denote characteristics associated with intellectual deficiency, domestic ineptitude, and levity or perceived promiscuity. In the Ukrainian material, these features are manifested somewhat more intensively (21%, 17%, and 12%, respectively) than in the Polish equivalent (17%, 12%, and 10%). The study reveals a wide representation of diminutive and pejorative forms, which fulfil specific stylistic and expressive functions. Two distinct types of contrastive paremias are identified: gender-heterogeneous expressions, which highlight interactions between the sexes, and gender-homogeneous ones, in which different female archetypes are compared. Furthermore, both languages contain proverbs in which female names function in tandem with male names, reflecting both harmonious and conflictual inter gender dynamics. The Ukrainian data records an extended spectrum of female nominations, including patronymics and nicknames derived from male names, reflecting a patriarchal model of defining female identity through the husband or father. Conversely, the Polish material demonstrates the use of female surnames as symbolic markers of character, behaviour, or social role. Such nominations facilitate generalisation and typification, transforming a specific anthroponym into a bearer of a stereotypical attribute. The comparison of Polish and Ukrainian paremiology identifies both universal tendencies – specifically the typification of female traits through onomastic components – and distinct differences that mirror the unique historical and cultural trajectories of each tradition.