Антифраза в поезії війни: типологія, маркери, функції

Abstract

У статті досліджено антифразу як контекстуально зумовлений стилістичний і прагматичний механізм смислової та аксіологійної інверсії в сучасній україн ській поезії воєнного часу. Актуальність роботи зумовлена активізацією антиф рази в поетичному дискурсі 2022–2026 рр., де вона постає як інструмент мовного спротиву й контрдискурсивної деконструкції пропагандистських ідеологем агре сора. Уточнено статус антифрази на перетині тропіки та прагматики, розглянуто її зв’язки з іронією, сарказмом, оксимороном, евфемізмами й пародійною стилі зацією чужого голосу. Запропоновано критерії ідентифікації антифрази, що охоплюють формальну позитивність або нейтральність номінації, контекстну інверсію оцінки, наяв ність прагматичної установки викриття, цитатність і графічні маркери дистан ціювання (лапки, стилізацію, відтворення чужої мови). На матеріалі поезії воєн ного періоду (твори В. Ареньєва, О. Положинського, Т. Боровка, П. Вишебаби, О. Слоньовської, Ю. Мусаковської та ін.) виокремлено типові моделі антифрази: деконструкцію імперської ідеологеми, антиефемістичну інверсію, пародійну сти лізацію пропагандистського мовлення, морально-оцінну інверсію позитивних аксіологем, адресну антифразу-інвективу тощо. Визначено основні функції антифрази: викривальну, антиефемістичну, аксіо логійну, ідентифікаційну, сатиричну, мобілізаційну, психотерапевтичну та поети кальну. Антифраза – універсальний засіб художнього контрдискурсу, що забезпечує моральне переозначення пропагандистських формул і підтримує ціннісну пози цію спільноти. Перспективу подальших досліджень убачаємо в зіставленні анти фрази в поетичному, медійному та пісенному воєнних дискурсах.

The article examines antiphrasis as a context-dependent stylistic and pragmatic mechanism of semantic and axiological inversion in contemporary Ukrainian war poetry. The relevance of the study is determined by the intensified use of antiphrasis in the poetic discourse of 2022–2026, where it functions not only as a trope but also as an instrument of linguistic resistance and counter-discursive deconstruction of the aggressor’s propagandistic ideologemes. The theoretical status of antiphrasis at the intersection of tropology and pragmatics is specified, and its relations with irony, sarcasm, oxymoron, euphemism, and parodic stylization of the other voice are outlined. A system of criteria for identifying antiphrasis is proposed, including the formal positivity or neutrality of nomination, contextual inversion of evaluation, a pragmatic intention of exposure, reliance on cliché formulas, quotation features, and graphic markers of distancing (quotation marks, stylization, imitation of чужий speech). Based on the analysis of war-period poetic texts (works by V. Areniev, O. Polozhynskyi, T. Borovok, P. Vyshebaba, O. Slonovska, Yu. Musakovska, and others), the study distinguishes typical models of antiphrasis: deconstruction of imperial ideologemes, anti-euphemistic inversion, parodic stylization of propagandistic discourse, moral evaluative inversion of positive axiological terms, and address-based antiphrastic invective. The main functions of antiphrasis in war poetry are defined as expositional, anti euphemistic, axiological, identificational, satirical, mobilizing, psychotherapeutic, and poetic-structural. Antiphrasis is interpreted as a universal device of artistic counter discourse that enables moral re-semanticization of propagandistic formulas and supports the value position of the linguistic community. Prospects for further research are seen in comparative analysis of antiphrasis across poetic, media, and song war discourses.