Пам’ять авторитетного слова в «історичному змислі» Івана Франка

Abstract

У статті розглянуто вірші, які увійшли до поетичного циклу І. Франка «На старі теми». У них художньо відтворена еволюція історичної свідомості автора. Акцентовано на ролі книжного джерела, що його І. Франко розглядав на зламі ХІХ-ХХ століть як рятівний «архів» української історії. Простежено, що книгу і загалом книжний елемент автор вважав пам’яттю-основою, яка могла виконувати пріоритетні завдання на етапі зазначеного періоду. Пам’ять потрактовано як вагомий чинник формування історичної «інфраструктури», яка володіє здатністю впливати на зміну суспільності, актуалізувати у потрібні моменти духовні ресурси української ідентичності. Специфіка суб’єктної форми викладу (автор-суб’єкт) полягає в розгортанні пам’яттєвого концепту мудрості, що постає одним із визначальних у франківській ціннісній ієрархії. Пам’ять автора конструюють біблійна і церковно-слов’янська лексика, висловлювання із Святого Письма, книжні сентенції, речитативний ритм, пророчий пафос, що спрямовують пам’ять читача у простір епохи, яку І. Франко інтертекс-туалізував. У статті розгортається поняття «історичного змислу» І. Франка як його здатності адекватно оцінювати історичні масштаби тогочасних державницьких дискурсів у європейських вимірах. Акцентовано, що Слово про похід – це слово про сьогоднішнє, про «скорботну пору» української дійсності початку ХХ століття. Зазначено, що кордоцентричний пафос творів циклу стимулювало Святе Письмо, що підтверджено змістовим наповненням і повторюванням лексеми «серце». Вказано, що епізоди зі «Слова…» і Київського літопису визначили формально-змістову поставу суб’єкта віршів, а також вплинули на поетику, зокрема на ритміку поезій циклу. У статті констатується, що основним ідейним пунктом вивершення подій для ліричного суб’єкта стає порив Ігоря (зачерпнути з «Дону вели-кого»). Підкреслено, що ідейні тенденції автора «Слова…» та ліричного суб’єкта вірша «І досі нам сниться…» співпадають. Зазначено, що останній охоплює зором своєї свідомості часовий плин понад вісім століть. Таким способом відбувається міжпоколіннєва передача інформації і формується стійкість багатовікової пам’яті. Підсумовано, що вірші циклу «На старі теми» становлять пам’яттєву систему нової естетичної реальності, яка, завдяки поетичній майстерності І. Франка, набуває вершинного узагальнення, ілюструє націєтворче наповнення «історичного змислу» автора циклу.

The article examines the poems included in Ivan Franko’s poetic cycle «On Old Themes». These works artistically reproduce the evolution of the author’s historical consciousness. Particular emphasis is placed on the role of the bookish source, which Ivan Franko regarded at the turn of the nineteenth and twentieth centuries as a salvific «archive» of Ukrainian history. It is demonstrated that the book, and the literary element in general, was perceived by the author as a foundational memory capable of fulfilling priority tasks during that period. Memory is interpreted as a significant factor in shaping the historical «infrastructure» endowed with the ability to influence social transformation and to actualize, at crucial moments, the spiritual resources of Ukrainian identity. The specificity of the subject form of narration (the author as subject) lies in the unfolding of the mnemonic concept of wisdom, which appears as one of the defining elements in Franko’s value hierarchy. The author’s historical memory is constructed through biblical and Church Slavonic vocabulary, quotations from the Holy Scripture, bookish sententiae, recitative rhythm, and prophetic pathos, all of which guide the reader’s memory into the space of the epoch that Ivan Franko intertextualized. The article elaborates on Franko’s concept of the «historical sense» as his ability to adequately assess the historical scope of contemporary state-building discourses within European dimensions. It is emphasized that the Tale about the campaign is also a word about the present i. e. about the «sorrowful time» of Ukrainian reality at the beginning of the twentieth century. It is noted that the cordocentric pathos of the cycle was stimulated by the Holy Scripture, as evidenced by the semantic content and repetition of the lexeme «heart». Episodes from the «Tale…» and the Kyiv Chronicle determined the formal and semantic position of the poetic subject and influenced the poetics, particularly the rhythm of the poems in the cycle. The article states that the main ideological culmination of events for the lyrical subject becomes Ihor’s impulse (to draw from the «great Don»). It is underlined that the ideological tendencies of the author of the «Tale…» and of the lyrical subject of the poem «And Still We Dream…» coincide. The latter embraces, within the scope of his consciousness, a temporal flow spanning more than eight centuries. In this way, intergenerational transmission of information occurs and the durability of centuries-old memory is formed. The article concludes that the poems of the cycle «On Old Themes» constitute a mnemonic system of a new aesthetic reality which, thanks to Ivan Franko’s poetic mastery, attains a supreme level of generalization and illustrates the nation-building content of the author’s «historical sense.»