Етика сумніву: амбівалентність морального вибору в сучасній інтелектуальній драмі та прозі

Abstract

Сучасна інтелектуальна драма й проза фіксують відхід від нормативних етичних схем і посилення наративів моральної невизначеності, у яких свідома відмова від поділу світу на «чорне» та «біле» відповідає досвідові соціальних трансформацій, травматичної пам’яті та криз відповідальності в пізньомодерному суспільстві. Персонажі діють у полі тиску історичних зламів, інституційних обмежень і приватних зобов’язань, що зумовлює нестабільність ціннісних орієнтацій та потребу в аналітичних підходах без моралізаторського тону. Метою дослідження є окреслення «етики сумніву» як наративної стратегії сучасної інте-лектуальної драми та прози та виявлення того, як амбівалентність висловлювання підтримує етичну напругу без нормативних вердиктів на матеріалі прози Б. Шлінка, романів М. Уельбека і п’єс Т. Стоппарда. У роботі поєднано порівняльно-типологічний аналіз, наративно-поетикальний опис і етико-герменевтичну інтерпретацію художніх текстів із залученням міжжанрового зіставлення. У результаті дослідження встановлено, що стилістична дистанція між оповіддю й оцінкою, процесуальність провини, розщеплення соціального і приватного вимірів та епістемічна непевність у драмі формують антиморалізаторський ефект, який не нівелює етичного конфлікту, а переводить його у площину відповідального читання. Показано, що в сучасному французькому романі амбівалентність гуманістичних настанов співіснує з критикою прогресу, у драматургії Т. Стоппарда контингентність істини підважує дидактичний тон, а в прозі Б. Шлінка напруга між співчуттям і відповідальністю не редукується до остаточного судження. Доведено, що амбівалентність функціонує як поетикальний ресурс деморалізації авторського голосу без релятивізації етики, забезпечуючи продуктивну відкритість інтерпретації. Сформовано інтерпретаційні рекомендації для аналізу інтелектуальних текстів із урахуванням антиморалізаторського потенціалу амбівалентного висловлю-вання, що дозволяє уникати нормативного редукціонізму під час наукового прочитання. Запропонована аналітична рамка може бути використана в літературознавчих студіях, міжкультурних порівняльних дослідженнях та освітніх практиках роботи з етично складними художніми текстами, де моральний вибір постає як відкритий процес інтерпретації, а не як сукупність готових норм.

Modern intellectual drama and prose record a departure from normative ethical schemes and the strengthening of narratives of moral uncertainty, in which the conscious rejection of the division of the world into «black» and «white» corresponds to the experience of social transformations, traumatic memory and crises of responsibility in late modern society. The character’s act in the field of pressure of historical fractures, institutional restrictions and private obligations, which determines the instability of value orientations and the need for analytical approaches without a moralizing tone. The aim of the study is to outline the «ethics of doubt» as a narrative strategy of modern intellectual drama and prose and to reveal how the ambivalence of expression supports ethical tension without normative verdicts on the material of the prose of B. Schlink, the novels of M. Houellebecq and the plays of T. Stoppard. The work combines comparative typological analysis, narrative-poetic description and ethical-hermeneutic interpretation of literary texts with the involvement of intergenre comparison. As a result of the study, it was established that the stylistic distance between the narrative and the assessment, the procedural nature of guilt, the splitting of the social and private dimensions and epistemic uncertainty in the drama form an anti-moralizing effect that does not eliminate the ethical conflict, but translates it into the plane of responsible reading. It is shown that in the modern French novel the ambivalence of humanistic guidelines coexists with the criticism of progress, in the drama of T. Stoppard the contingency of truth undermines the didactic tone, and in the prose of B. Schlink the tension between compassion and responsibility is not reduced to a final judgment. It is proven that ambivalence functions as a poetic resource for demoralizing the author's voice without relativizing ethics, ensuring productive openness of interpretation. Interpretive recommendations for the analysis of intellectual texts are formulated, taking into account the anti-moralizing potential of ambivalent statements, which allows avoiding normative reductionism during scientific reading. The proposed analytical framework can be used in literary studies, cross-cultural comparative studies, and educational practices of working with ethically complex literary texts, where moral choice appears as an open process of interpretation, rather than as a set of ready-made norms.