Українська та польська кредитна кооперація в Східній Галичині: порівняльна модель розвитку і конкуренції (1890–1914 рр.)

Abstract

У статті досліджено формування та розвиток польської й української кредитної кооперації в Східній Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття як складову соціально-економічних і національних процесів у краї. Проаналізовано історичні передумови виникнення обох кооперативних рухів, зумовлені відмінностями соціальної структури, рівня економічного розвитку та політичних позицій польської й української громад. Показано, що ранній старт польської кооперації (перший кооператив 1871 року, централізований союз 1874 року) був пов'язаний із переважно міським характером руху, наявністю заможних верств, освіченої інтелігенції та сприятливими адміністративними умовами в умовах польського політичного домінування в краї. Натомість українська коопе-рація формувалася в середовищі бідного селянства, за умов обмеженого доступу до капіталу, нижчого освітнього рівня та систематичної дискримінації з боку крайової адміністрації, але продемонструвала вражаючі темпи зростання: від 19 кас у 1895 році до понад 900 кас із 180 тисячами членів у 1914 році. Здійснено детальний порівняльний аналіз організаційних моделей обох кооперативних систем: польська кооперація зберігала переважно міський і містечковий характер (близько 60% кооперативів), орієнтувалася на модель Шульце-Деліча, об'єднувала ремісників, торговців, інтелігенцію; українська кооперація була переважно сільською (понад 85% кас), базувалася на моделі Райффайзена, охоплювала найбідніші селянські верстви. Особливу увагу приділено різному значенню кооперації для обох національних громад: для українців, позбавлених політичної влади, кооперація стала ключовим інструментом економічної самоорганізації, формування національної еліти, виховання організаційних навичок та соціальної мобільності селянства під гаслом «Свій до свого по своє»; для поляків вона виконувала доповнювальну функцію в межах уже наявної системи політичних, культурних та економічних переваг. Розкрито основні форми конкуренції між польськими та українськими кооперативами – боротьбу за членів у містах і містечках зі змішаним населенням, еконо-мічні бойкоти, ідеологічну війну в пресі, використання адміністративних важелів, а також рідкісні випадки обмеженої співпраці. Доведено, що міжнаціональне кооперативне суперництво, попри конфліктний характер, мало позитивні наслідки: стимулювало організаційний розвиток обох систем, сприяло запозиченню успішного досвіду, підвищувало якість послуг, знижувало процентні ставки, поширювало кооперативну культуру та прискорювало економічну модернізацію регіону. Обґрунтовано довготривалі наслідки галицького кооперативного досвіду для формування традицій економічної самоорганізації та польсько-українських економічних відносин у міжвоєнний період та в ХХ столітті загалом.

The article examines the formation and development of Polish and Ukrainian credit cooperatives in Eastern Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries as an integral component of the region's socio-economic and national processes. The study analyzes the historical prerequisites of both cooperative movements, emphasizing differences in social structure, economic development levels, and political positions of the Polish and Ukrainian communities. It is shown that the earlier emergence of Polish cooperation (first cooperative in 1871, centralized union in 1874) was associated with its predominantly urban character, the presence of economically strong social groups, educated intelligentsia, and favorable administrative conditions under Polish political dominance in the province. In contrast, Ukrainian cooperation developed mainly among poor peasantry under conditions of limited capital access, lower education levels, and systematic discrimination by provincial authorities, yet demonstrated remarkable growth rates: from 19 credit unions in 1895 to over 900 unions with 180,000 members in 1914. A detailed comparative analysis of organizational models of both cooperative systems is conducted: Polish cooperation maintained predominantly urban and town character (about 60% of cooperatives), followed the Schulze-Delitzsch model, united artisans, merchants, and intelligentsia; Ukrainian cooperation was predominantly rural (over 85% of credit unions), based on the Raiffeisen model, encompassed the poorest peasant strata. Special attention is paid to the different significance of cooperation for both national communities: for Ukrainians, deprived of political power, cooperation became a key instrument of economic self-organization, formation of national elite, cultivation of organizational skills, and peasant social mobility under the slogan "Our people to our people for our goods"; for Poles it played a complementary role within an already established system of political, cultural, and economic advantages. The main forms of competition between Polish and Ukrainian cooperatives are revealed – struggle for members in cities and towns with mixed population, economic boycotts, ideological warfare in the press, use of administrative leverage, as well as rare cases of limited cooperation. It is demonstrated that interethnic cooperative rivalry, despite its conflictual nature, had positive consequences: stimulated organizational development of both systems, facilitated borrowing of successful practices, improved service quality, reduced interest rates, spread cooperative culture, and accelerated economic modernization of the region. The long-term consequences of the Galician cooperative experience for the formation of traditions of economic self-organization and Polish-Ukrainian economic relations in the interwar period and throughout the twentieth century are substantiated.