Digital-демографія: використання відкритих даних для вивчення змін етнічного складу населення

Abstract

У статті розглянуто становлення та методологічний потен-ціал цифрової демографії як міждисциплінарного напряму дослідження популяційних процесів у контексті обмежень традиційної демографічної статистики. Актуальність проблематики зумовлена глобальною цифро-візацією, інтенсифікацією міграційних потоків і кризовими умовами, за яких проведення класичних переписів населення стає неможливим або суттєво ускладненим. Особливу увагу приділено аналізу змін етнічного складу населення, що традиційно залишається недостатньо відображеним в адміністративних реєстрах і офіційній статистиці. У роботі проаналізовано можливості використання відкритих цифрових даних, зокрема соціальних мереж, пошукових запитів і геолокаційної інформації, для виявлення мовних, культурних та міграційних патернів, які можуть слугувати проксі-індикаторами етнічної належності. Обґрунтовано переваги цифрових слідів у порівнянні з традиційними переписами, зокрема їхню безперервність, високу просторово-часову деталізацію та здатність фіксувати динамічні процеси в режимі реального часу. Водночас окреслено ключові обмеження цифрової демографії, пов’язані з нерепрезентативністю вибірок, алгорит-мічними упередженнями та етичними ризиками використання персона-лізованих даних. Наголошено на необхідності застосування гібридних методологічних підходів, що поєднують аналіз великих даних із традиційними статистичними джерелами для калібрування результатів. Зроблено висновок, що в умовах критичної застарілості демографічної інформації цифрова демографія може розглядатися як перспективний інструмент реконструкції та моніторингу змін етнічного складу населення, зокрема в сучасних українських реаліях.

The article examines the emergence and methodological potential of digital demography as an interdisciplinary field for studying population processes in the context of the limitations inherent in traditional demographic statistics. The relevance of the topic is обусловлена global digitalization, the intensification of migration flows, and crisis conditions under which the conduct of classical population censuses becomes impossible or significantly constrained. Particular attention is paid to the analysis of changes in the ethnic composition of the population, which traditionally remains insufficiently reflected in administrative registers and official statistics. The study analyzes the possibilities of using open digital data, including social media, search queries, and geolocation information, to identify linguistic, cultural, and migration patterns that can serve as proxy indicators of ethnic affiliation. The advantages of digital traces over traditional censuses are substantiated, notably their continuity, high spatio-temporal resolution, and capacity to capture dynamic processes in real time. At the same time, the key limitations of digital demography are outlined, including sample non-representativeness, algorithmic biases, and ethical risks associated with the use of personalized data. The necessity of applying hybrid methodological approaches that combine big data analysis with traditional statistical sources for the calibration of results is emphasized. It is concluded that under conditions of critically outdated demographic information, digital demography can be regarded as a promising tool for the reconstruction and monitoring of changes in the ethnic composition of the population, particularly in the contemporary Ukrainian context.