«Карпатська Січ» у військово-політичних процесах Карпатської України 1938–1939 рр.: історіографія проблеми

Abstract

У статті аналізується процес наукового вивчення військо-вих аспектів становлення Карпатської України 1938–1939 років в українській історіографії другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Головна дослідницька увага звертається на еволюцію концептуальних оцінок Організації Національної Оборони «Карпатська Січ» (ОНОКС) у працях істориків різних напрямів. Основою джерельної бази статті стали історіографічні першоджерела, насамперед синтетично-узагальнюючі монографії, дисертації, статті та рецензії, присвячені аналізу військово-оборонних процесів на Закарпатті. Простежено зміну оціночних парадигм істориків у ставленні до місця й ролі Карпатської Січі у контексті українського історичного процесу ХХ століття. Здійснено порівняльний аналіз радянських, діаспорних та сучасних українських науково-дослідницьких інтерпретацій тематики Карпатської України. Доведено, що історіографічний образ військово-оборонного аспекту Карпатської України упродовж досліджуваного періоду істотно змінювався. Ця організація оцінювалася в радянський час як «прислужництво українському буржуаз-ному націоналізму». Українські історики діаспори і, деякою мірою, незалежної України утверджували ідеалізований та романтизований образ збройної боротьби в період карпато-українського державотворення як яскравого прояву національно-визвольних змагань. Цей образ не передбачав аналізу всіх складностей та суперечностей згаданих процесів й не спонукав до глибоких рефлексій над дискусійними питаннями. Такі підходи до вивчення теми на рівні популярної історії, публіцистики та комеморативних практик залишається достатньо живучим і на сьогоднішній час. Більшість українських вчених, що спеціалізуються на студіюванні теми Карпатської Січі та оборони Карпатської України, зуміли подолати цю ідеалізацію; для них характерний доволі критичний та виважений підхід до оцінок дискусійних і суперечливих питань. В сучасній українській історіографії наявні поодинокі спроби переосмислити історію Карпатської Січі з врахуванням усіх суперечливих та дискусійних моментів. До таких моментів можна віднести насамперед конфліктні ситуації між організацією та урядом Карпатської України, взаємодією галичан та закарпатців у подіях1938–1939 рр. тощо.

The article analyzes the process of scholarly study of the military aspects of the formation of Carpatho-Ukraine in 1938–1939 within Ukrainian historiography from the late 20th to the early 21st century. The main research focus is on the evolution of conceptual assessments of the Organization of National Defense "Carpathian Sich" in the works of historians of different schools. The source base of the article consists of historiographical primary sources, primarily synthetic monographs, dissertations, articles, and reviews devoted to the analysis of military-defense processes in Transcarpathia. The study traces the changes in historians’ interpretive frameworks regarding the place and role of the Carpathian Sich in the context of the Ukrainian historical process of the 20th century. A comparative analysis of Soviet, diaspora, and contemporary Ukrainian scholarly interpretations of the Carpatho-Ukraine theme is carried out. It is demonstrated that the historiographical image of the military-defense aspect of Carpatho-Ukraine changed significantly during the studied period. In Soviet historiography, the organization was assessed as "a tool of Ukrainian bourgeois nationalism." Ukrainian diaspora historians and, to some extent, scholars of independent Ukraine promoted an idealized and romanticized image of armed struggle during the state-building process of Carpatho-Ukraineas a vivid manifestation of the national liberation movement. This image tended to avoid analyzing the complexities and contradictions of these processes and did not encourage critical reflection on controversial issues. Such approaches to the study of the topic at the level of popular history, journalism, and commemorative practices remain widespread even today. Most Ukrainian scholars specializing in the study of the Carpathian Sich and the defense of Carpatho-Ukraine have managed to overcome this idealization; their work is characterized by a rather critical and balanced approach to evaluating controversial and debatable questions. In modern Ukrainian historiography, there are a limited number of attempts to reinterpret the history of the Carpathian Sich, taking into account all contradictory and contentious aspects. These include, above all, conflict situations between the organization and the government of Carpatho-Ukraine, as well as the interaction between Galicians and Transcarpathians in the events of 1938–1939.