Політика гетьмана Павла Скоропадського у сфері церкви

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати політику Павла Скоропадського в сфері церкви та визначити головні досягнення та перешкоди. Методологічна основа даного дослідження ґрунтується на двох фундаментальних принципах, які визначають вектор наукового пізнання: історизму та об'єктивності). Для досягнення поставлених цілей у ході виконання роботи було активно задіяно широкий спектр наукових підходів. Серед спеціально-історичних методів використовувалися: порівняльно-історичний, що дозволяє виявляти спільні та відмінні риси, закономірності та особливості в історичному розвитку різноманітних об'єктів; історико-системний, який сприяє розгляду об'єкта як складної, взаємопов'язаної цілісності, що функціонує в певному історичному середовищі; а також проблемно-хронологічний, який допомагає простежити динаміку розвитку конкретних проблем або явищ у часовій перспективі. Наукова новизна полягає в тому, що до наукового дискурсу вперше залучається суттєвий масив раніше несистематизованих або маловідомих історичних відомостей, ретельно зібраних із різнопланових інформаційних джерел: від опублікованих друкованих видань, періодичної преси того часу та неопублікованих матеріалів з архівних сховищ до глибоких аналітичних монографій та фахових статей, присвячених детальному вивченню політичного курсу Гетьмана Павла Скоропадського. Сформульовані в результаті цього наукового пошуку висновки мають значну теоретичну вагу та практичне значення для поглибленого концептуального осмислення генези та еволюції політики Павла Скоропадського у церковній сфері. Вони також сприяють виявленню ключових детермінантів, що визначали як основні виклики та перешкоди, з якими стикався цей політичний вектор, так і значні досягнення та здобутки, реалізовані протягом періоду його діяльності. Висновки. Однак, попри системні виклики та відверто репресивні заходи, що надходили з боку Московської патріархії, провідні постаті українського національно-церковного відродження, спільно з впливовими політичними колами, незламно продовжували свою наполегливу та багатовекторну діяльність. Вони безперервно відшукували інноваційні шляхи та ефективні стратегії з метою всебічної інститу-ціоналізації та остаточного утвердження повної автокефалії вітчизняної церкви.

Abstract. The purpose of the study is to analyze the policy of Pavlo Skoropadsky in the sphere of the church and identify the main achievements and obstacles .The methodological basis of this study is based on two fundamental principles that determine the vector of scientific knowledge: historicism and objectivity). To achieve the set goals, a wide range of scientific approaches was actively used in the course of the work. Among the special-historical methods used were: comparative-historical, which allows to identify common and distinctive features, patterns and features in the historical development of various objects; historical-systemic, which contributes to considering the object as a complex, interconnected integrity that functions in a certain historical environment; as well as problem-chronological, which helps to trace the dynamics of the development of specific problems or phenomena in a time perspective. The scientific novelty lies in the fact that for the first time a significant array of previously unsystematized or little-known historical information, carefully collected from diverse information sources, is involved in the scientific discourse: from published printed publications, periodicals of that time and unpublished materials from archival repositories to deep analytical monographs and professional articles devoted to a detailed study of the political course of Hetman Pavlo Skoropadsky. The conclusions formulated as a result of this scientific search have significant theoretical weight and practical significance for an in-depth conceptual understanding of the genesis and evolution of Pavlo Skoropadsky's policy in the church sphere. They also contribute to the identification of key determinants that determined both the main challenges and obstacles that this political vector faced, and the significant achievements and gains realized during the period of his activity. Conclusions. However, despite the systemic challenges and openly repressive measures taken by the Moscow Patriarchate, the leading figures of the Ukrainian national-church revival, together with influential political circles, unwaveringly continued their persistent and multi-vector activity. They constantly sought innovative ways and effective strategies for the comprehensive institutionalization and final establishment of the full autocephaly of the national church.