Соціальна інтеграція української молоді в Німеччині після 24 лютого 2022 року

Abstract

Метою статті є визначення ключових факторів, структурних бар’єрів та стратегій соціальної інтеграції української молоді віком 18–30 років у Німеччині після 24 лютого 2022 р. Особлива увага приділяється впливу тимчасового правового статусу, інституційної підтримки та ролі соціальної роботи у формуванні інтеграційних траєкторій молоді в умовах вимушеної міграції. Дослідження базується на якісному теоретико-аналітичному підході та аналізі вторинних джерел. Використано нормативно-правові документи Європейського Союзу та Німеччини, аналітичні звіти міжнародних і національних інституцій (UNHCR, IAB, BAMF, EMN), а також сучасні наукові публікації у сфері соціальної роботи, міграції та соціології. Застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації та класифікації. Теоретичну основу становлять концепція акультурації Дж. Беррі, теорія соціальної інтеграції Г. Ессера та концепція транснаціоналізму С. Вертовека, що дозволяє комплексно дослідити інтеграцію на індивідуальному, структурному та транснаціональному рівнях. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі соціальної інтеграції української молоді в Німеччині саме в умовах тимчасового правового статусу після 2022 р. Обґрунтовано амбівалентний характер інтеграційних процесів, який поєднує сприятливі інституційні умови доступу до базових прав із тривалою невизначеністю та структурними бар’єрами. Розкрито взаємозв’язок між транснаціональними практиками, соціокультурною адаптацією та формуванням інтеграційних стратегій молоді. Доведено, що тимчасовість правового статусу впливає на життєве планування, сприяє феномену «відкладеного дорослішання» (waithood) та стримує довгострокові освітні й професійні рішення. Встановлено, що соціальна інтеграція української молоді в Німеччині є багатовимірним процесом, який визначається поєднанням інституційно-правових умов, структурних бар’єрів та індивідуальних стратегій адаптації. Основними перешкодами інтеграції залишаються мовний бар’єр, труднощі визнання освітніх і професійних кваліфікацій, ризик статусної невідповідності на ринку праці та складність формування нових соціальних зв’язків. Водночас українська молодь характеризується високим адаптивним потенціалом і здатністю ефективно використовувати транснаціональні ресурси. Підкреслено ключову роль соціальної роботи як інструменту підтримки стабільної інтеграційної траєкторії та посередника між індивідом і соціальними інституціями. Обґрунтовано, що українську молодь доцільно розглядати не лише як вразливу групу, а як важливий людський капітал, інтеграція якого має значення як для приймаючого суспільства, так і для майбутньої відбудови України.

The purpose of this article is to identify the key factors, structural barriers, and adaptation strategies shaping the social integration of Ukrainian youth aged 18–30 in Germany after February 24, 2022. Particular attention is paid to the impact of temporary protection status, institutional support, and the role of social work in shaping integration trajectories under conditions of forced migration. The study is based on a qualitative theoretical and analytical approach and relies on the analysis of secondary sources. The empirical basis includes EU and German legal frameworks (notably Directive 2001/55/EC and §24 of the German Residence Act), analytical reports from international and national institutions (UNHCR, IAB, BAMF, EMN), and recent academic literature in migration, sociology, and social work. The research applies methods of analysis, synthesis, comparison, systematization, and classification. The theoretical framework integrates Berry’s acculturation theory, Esser’s theory of social integration, and Vertovec’s concept of transnationalism, enabling a comprehensive multi-level analysis of integration processes. The scientific novelty of the study lies in its comprehensive examination of the social integration of Ukrainian youth in Germany within the specific context of temporary protection after 2022. The article substantiates the ambivalent nature of integration processes, combining relatively favorable institutional access to rights with persistent structural barriers and long-term uncertainty. It highlights the interplay between transnational practices, socio-cultural adaptation, and individual integration strategies. The study demonstrates that legal temporality significantly influences life planning, contributes to the phenomenon of “waithood,” and limits long-term educational and professional decision-making. The findings indicate that the social integration of Ukrainian youth in Germany is a multidimensional process shaped by the interaction of legal frameworks, structural barriers, and individual adaptation strategies. Key challenges include language barriers, difficulties in the recognition of qualifications, risks of occupational mismatch, and limited opportunities for building new social networks. At the same time, Ukrainian youth demonstrate a high level of adaptability and the ability to effectively use transnational resources. The study emphasizes the crucial role of social work as a mechanism for supporting stable integration trajectories and mediating between individuals and institutions. It concludes that Ukrainian youth should be viewed not only as a vulnerable group in need of support but also as an important form of human capital whose successful integration is significant both for the host society and for the future reconstruction of Ukraine.