Older adults in war-affected contexts: layered vulnerability and social work responses

Abstract

This article reconceptualises the experiences of older adults in war-affected contexts through the lens of layered vulnerability. It adopts a conceptual and analytical approach, aiming to synthesise and critically engage with existing literature on ageing, vulnerability, displacement, and social work in conflict-affected settings. Drawing on the person-in-environment perspective and critical gerontology, it examines how structural inequalities, spatial disruptions, relational dynamics, and individual life-course experiences intersect and reinforce one another during armed conflict. Using Ukraine as a contemporary case, the paper illustrates how war intensifies pre-existing vulnerabilities while simultaneously generating new forms of risk associated with displacement, infrastructural breakdown, and social fragmentation. At the same time, it highlights the agency and resilience of older adults, emphasising their capacity for meaning-making, adaptation, and social contribution under conditions of prolonged crisis. The article argues against reductionist, age-based framings of vulnerability and instead advances a relational and context-sensitive understanding that recognises both constraints and resources across multiple levels. Based on a thematic synthesis of recent literature, the study identifies four interrelated layers of vulnerability—structural, spatial, relational, and individual. With regard to this layers, it explores the implications for social work practice. The findings underscore the need for integrated, multi-level, and trauma-informed social work responses that address systemic inequalities while strengthening the agency and participation of older adults. The article contributes to scholarship on ageing in crisis settings and provides a conceptual framework for developing more equitable and responsive social protection and social work interventions in war-affected societies.

У цій статті переосмислюється досвід людей похилого віку в умовах війни крізь призму концепції багаторівневої вразливості. Вона ґрунтується на концептуально-аналітичному підході, спрямованому на узагальнення та критичне осмислення наявної літератури з питань старіння, вразливості, вимушеного переміщення та соціальної роботи в умовах конфлікту. Спираючись на підхід «людина в середовищі» та критичну геронтологію, у статті розглядається, як структурні нерівності, просторові порушення, реляційні (міжособистісні) динаміки та індивідуальний життєвий досвід перетинаються та взаємно підсилюють одне одного в умовах збройного конфлікту. На прикладі України як сучасного кейсу показано, як війна загострює вже наявні вразливості, водночас породжуючи нові ризики, пов’язані з переміщенням, руйнуванням інфраструктури та соціальною фрагментацією. Водночас висвітлюється суб’єктність і життєстійкість людей похилого віку, їхня здатність до осмислення досвіду, адаптації та соціального внеску в умовах тривалої кризи. У статті аргументується відхід від редукціоністських, вікових підходів до вразливості на користь реляційного та контекстно чутливого розуміння, яке визнає як обмеження, так і ресурси на різних рівнях. На основі тематичного узагальнення сучасної літератури виокремлено чотири взаємопов’язані рівні вразливості – структурний, просторовий, реляційний та індивідуальний. У контексті цих рівнів розглянуто їх значення для практики соціальної роботи. Отримані результати підкреслюють необхідність інтегрованих, багаторівневих та травмоінформованих підходів у соціальній роботі, що поєднують подолання системних нерівностей із підтримкою суб’єктності та участі людей похилого віку. Стаття робить внесок у дослідження старіння в кризових умовах і пропонує концептуальну основу для розвитку більш справедливих і ефективних систем соціального захисту та соціальної роботи в суспільствах, що переживають війну.