Формування соціальної успішності студентів у закладі вищої освіти засобами тренінгу

Abstract

У статті досліджено особливості формування соціальної успішності студентів у закладі вищої освіти засобами тренінгу. Метою статті є теоретичне обґрунтування організації та проведення тренінгу з розвитку комунікативності, креативності та лідерства-служіння як засобу формування соціальної успішності студентів у закладі вищої освіти. Авторами статті визначено, що соціальна успішність студентів є багатогранною характеристикою, яка не зводиться лише до академічних досягнень чи кар'єрного успіху, а передбачає розвинену здатність до рефлексії, ціннісну зрілість та готовність до відповідального лідерства. Виокремлено та охарактеризовано структурні компоненти соціальної успішності студентів: когнітивний (знання соціальних норм, механізмів взаємодії та соціальних ролей); мотиваційно-ціннісний (прагнення до соціального внеску, цінності відповідальності та служіння); операційно-діяльнісний (практичні навички комунікації, творчого мислення та командної роботи); рефлексивний (здатність до самоаналізу, самооцінки та планування саморозвитку) та підібрано засоби тренінгу, що сприяють їх формуванню. Визначено, що підґрунтям соціальної успішності виступають три взаємообумовлені конструкти (комунікативність, креативність та лідерство-служіння), інтеграція яких забезпечує синергетичний ефект у розвитку особистості студента. Розкрито методологічні принципи тренінгу (інтеграції, суб'єктності, контекстності, рефлексивності) та охарактеризовано види тренінгів у формуванні соціальної успішності (соціально-психологічний тренінг, тренінг формування soft skills, тренінг розвитку емоційного інтелекту, профілактичний тренінг, тренінг практичної підготовки фахівців). За результатами узагальненого аналізу зроблено висновок, що сучасні тренінгові технології у контексті формування соціальної успішності являють собою не ізольовані методичні одиниці, а взаємопов'язану систему форм психолого-педагогічного впливу, кожна з яких вирішує специфічне коло завдань.

The article explores the features of the formation of students' social success in a higher education institution by means of training. The purpose of the article is to theoretically substantiate the organization and conduct of training on the development of communicative competence, creativity and leadership-service as a means of forming students' social success in a higher education institution. The authors of the article determined that students' social success is a multifaceted characteristic that is not limited to academic achievements or career success, but involves a developed ability to reflect, value maturity and readiness for responsible leadership. The structural components of students' social success are identified and characterized: cognitive (knowledge of social norms, mechanisms of interaction and social roles); motivational and value (desire for social contribution, values of responsibility and service); operational and activity (practical skills of communication, creative thinking and teamwork); reflexive (ability to self-analysis, self-assessment and self-development planning) and training tools that contribute to their formation were selected. It was determined that the basis of social success is three interdependent constructs (communicative competence, creativity and leadership-service), the integration of which provides a synergistic effect in the development of the student's personality. The methodological principles of training (integration, subjectivity, contextuality of reflexivity) were revealed and the types of training in the formation of social success were characterized (social-psychological training, training for the formation of soft skills, training for the development of emotional intelligence, preventive training, training for practical training of specialists). According to the results of the generalized analysis, it was concluded that modern training technologies in the context of the formation of social success are not isolated methodological units, but an interconnected system of forms of psychological and pedagogical influence, each of which solves a specific range of tasks.