Від трансформацій до моделі: експертний вимір розвитку шкільної історичної освіти на зламі ХХ˗ХХІ століть

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз трансформаційних процесів у теорії та методиці навчання історії в закладах загальної середньої освіти України на зламі ХХ˗ХХІ ст. з акцентом на їх експертному осмисленні та прогностичному потенціалі. Обґрунтовано доцільність використання методу експертного оцінювання як інструменту виявлення якісних характеристик і тенденцій розвитку шкільної історичної освіти в умовах динамічних суспільних змін, євроінтеграційних процесів та невизначеності освітнього середовища. Визначено, що застосування технології фокус-групового інтерв’ювання дало змогу отримати узагальнену колективну думку фахівців щодо ключових детермінантів модернізації змісту, методів, форм і підходів до навчання історії, а також виявити домінантні тенденції розвитку галузі. У процесі дослідження з’ясовано, що трансформації в історичній освіті відбувалися під впливом європеїзації освітнього простору, інтеграції національ-ної історії у світовий контекст, цифровізації освіти та посилення компетентнісної парадигми навчання. Водночас встановлено наявність суперечностей між інно-ваційними запитами суспільства, освітньою політикою держави та інерційністю освітньої практики, що зумовлює потребу в системному оновленні теоретико-методичних засад навчання історії. Акцентовано увагу на взаємозалежності структурних компонентів освітнього процесу, зокрема змісту, методів, засобів і результатів навчання, а також необхідності врахування глобальних соціокуль-турних викликів у процесі моделювання подальшого розвитку галузі. На основі узагальнення результатів експертного оцінювання окреслено концептуальні орієнтири формування сучасної моделі шкільної історичної освіти, що передбачає компетентнісну спрямованість, міждисциплінарну інте-грацію, розвиток критичного мислення, формування громадянської ідентичності та відповідальності учнів. Доведено, що експертний вимір дослідження дозволяє не лише об’єктивувати оцінку трансформаційних процесів, а й слугує надійним підґрунтям для науково обґрунтованого прогнозування подальших змін і визначення стратегічних напрямів розвитку системи історичної освіти в Україні.

The article presents a comprehensive analysis of transformational processes in the theory and methodology of teaching history in general secondary education institutions of Ukraine at the turn of the 20th–21st centuries, with a focus on their expert interpretation and prognostic potential. The expediency of using the expert evaluation method as a tool for identifying qualitative characteristics and development trends of school historical education under conditions of dynamic social change, European integration processes, and uncertainty in the educational environment is substantiated. It is determined that the application of focus group interview technology made it possible to obtain a generalized collective opinion of experts regarding the key determinants of modernization of content, methods, forms, and approaches to teaching history, as well as to identify dominant trends in the development of the field. The study reveals that transformations in history education were influenced by the Europeanization of the educational space, the integration of national history into the global context, the digitalization of education, and the strengthening of the competence-based learning paradigm. At the same time, contradictions between innovative societal demands, state educational policy, and the inertia of educational practice have been identified, which necessitates a systematic renewal of the theoretical and methodological foundations of history teaching. Particular attention is paid to the interdependence of structural components of the educational process, including content, methods, tools, and learning outcomes, as well as to the need to consider global socio-cultural challenges in modeling further development of the field. Based on the generalization of expert evaluation results, conceptual guidelines for the formation of a modern model of school history education are outlined, including a competence-based orientation, interdisciplinary integration, the development of critical thinking, and the formation of students’ civic identity and responsibility. It is proven that the expert dimension of the study not only ensures an objective assessment of transformational processes but also serves as a reliable basis for scientifically grounded forecasting of further changes and the determination of strategic directions for the development of the history education system in Ukraine.