Післявеликодня та юріївська обрядовість лемків: семантика і регіональні особливості (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)

Abstract

У статті здійснено комплексний етнологічний аналіз післявели-коднього та юріївського обрядових комплексів лемків – однієї з найсамобутніших етнографічних груп Карпатського ареалу. Актуальність дослідження визначається необхідністю системної реконструкції традиційної культури лемків, яка у ХХ ст. зазнала значних трансформацій через воєнні катаклізми та примусові депортації. Весняна обрядовість розглядається як динамічна система, що поєднує християнську догматику, архаїчні соціальні норми та прагматику господарського укладу Карпатського регіону. Особливу увагу приділено семантиці водної магії Світлого тижня. Встановлено, що ритуальні обливання виконували функції вітальної регенерації та магічного очищення і водночас слугували засобом соціальної комунікації молоді. Варіативність сценаріїв обливання – від нічних ініціаційних практик на Північній Лемківщині до диференційованих за гендерною ознакою обрядів на Південній – відображає локальні традиції та інтенсивність міжкультурних контактів. Юріївський цикл проаналізовано як систему апотропейної магії, спрямовану на сакральний захист господарського простору. Описано графічні методи захисту стаєнь, викорис-тання фітомагічних елементів (маку, терену, верби) та культ «юріївської роси». Ритуал першого вигону худоби, із застосуванням предметів-символів (яйця, лан-цюга, замкненої колодки), демонструє архаїчну прагматику пастушої культури. Наукова новизна роботи полягає у встановленні регіональної диференціації обрядових практик між Східною, Західною, Північною та Південною Лемків-щиною. Висновки свідчать, що попри історичну редукцію магічних функцій, післявеликодня та юріївська обрядовість залишається ключовим маркером етнокультурної ідентичності лемків і демонструє високу адаптивність традиції в умовах мінливого історико-соціального простору.

The article presents a comprehensive ethnological analysis of the post-Easter and St. George's ritual complexes of the Lemkos, one of the most distinctive ethnographic groups of the Carpathian area. The relevance of the study is determined by the need for a systematic reconstruction of the traditional Lemko culture, which in the 20th century underwent significant transformations due to military cataclysms and forced deportations. Spring rituals are considered as a dynamic system that combines Christian dogma, archaic social norms and the pragmatics of the economic system of the Beskydy region. Special attention is paid to the semantics of the water magic of the Holy Week. It is established that ritual pouring performed the functions of vital regeneration and magical purification, while serving as a means of social communication for young people. The variability of the pouring scenarios – from night initiation practices in the Northern Lemko Region to gender-differentiated rituals in the Southern Lemko Region – reflects local traditions and the intensity of intercultural contacts. The St. George cycle is analyzed as a system of apotropaic magic aimed at the sacred protection of the economic space. Graphic methods of protecting stables, the use of phytomagic elements (poppy, field, willow) and the cult of «St. George's dew» are described. The ritual of the first grazing of cattle, with the use of symbolic objects (eggs, chains, closed shoes), demonstrates the archaic pragmatics of pastoral culture. The scientific novelty of the work lies in establishing the regional differentiation of ritual practices between the Eastern, Western, Northern and Southern Lemko Regions. The conclusions show that despite the historical reduction of magical functions, post-Easter and St. George’s Day rituals remain a key marker of the ethnocultural identity of the Lemkos and demonstrate the high adaptability of the tradition in the conditions of a changing historical and social space.