Філософська амбіваленція дев'ятої "Дуїнської елегії" Р. М. Рільке

Abstract

У статті досліджується філософсько-просторова парадигма дев’ятої «Дуїнської елегії» Р.М.Рільке, вагомим фактором якої є амбіваленція і зіткнення таких філософських категорій, як життя і смерть, мить і вічність. Зосереджено увагу на інтерпретації універсальності рільківського художнього простору, який включає світовідчуття, світосприйняття, всю розмаїтість порухів думки, імпульсів, асоціацій; на трансформації і піднесенні до філософсько-поетичної концепції універсальності екзистенції, «тут-буття» (Dasein), відчуття єдності зі світом і людьми. Аналізуються переклади дев’ятої елегії циклу В.Стусом який не лише зберіг міцне сплетіння філософських сентенцій Рільке, але й майстерно передав їх в перекладах.

The article examines the philosophical and spatial paradigm of R.M.Rilke’s ninth «Duino elegy». The significant factor of it is the ambivalence and the collision of such philosophical categories as life and death, moment and eternity. The emphasis is laid upon the interpretation of universality of Rilke’s artistic space which includes sensation of the universe, conception of the world, all variety of movements of thoughts, impulses, associations, the transformation and forming the philosophical and poetic concept of universal existence, «being» (Dasein), a sense of unity with the world and people. The article analyses the translations of the ninth elegy by V.Stus who not only kept a strong unity of Rilke’s philosophical wisdom, but transformed them excellently in translation.