Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8993
Назва: Дискурсивна компетентність як складова професійно орієнтованої комунікативної культури майбутніх фахівців нефілологічного спрямування
Інші назви: Дискурсивная компетентность как составляющая профессионально ориентированной коммуникативной культуры будущих специалистов нефилологического профиля
Discourse Competence as a Constituent Component of Professionally Oriented Communicative Culture of Future Non-Philology Specialists
Автори: Морська, Лілія
Бібліографічний опис: Морська Л. Дискурсивна компетентність як складова професійно орієнтованої комунікативної культури майбутніх фахівців нефілологічного спрямування / Л. Морська. // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : Педагогіка. - 2017. - Вип. 4
Дата публікації: 2017
Ключові слова: дискурс
дискурсивна компетентність
професійно орієнтована комунікативна культура
фахівці нефілологічного спрямування
стратегії і тактики комунікативної поведінки
дискурс
дискурсивная компетентность
профессионально ориентированная коммуникативная культура
специалисты нефилологического профиля
стратегии и тактики коммуникативного поведения
discourse
discourse competence
professionally oriented communicative culture
non-philology specialists
strategies and tactics of communicative behaviour
Короткий огляд (реферат): етентності як невід’ємного компоненту професійно орієнтованої комунікативної культури майбутніх фахівців нефілологічного профілю. Предметом дослідження охоплено етнографічний, прагматичний, когнітивний, філософський, функціональний, соціально орієнтований, комунікативний підходи до трактування сутності дискурсу. На основі тлумачення дискурсу як теоретичного підґрунтя до розуміння поняття дискурсивної компетентності, останню визначено як здатність керувати мовленням та структурувати його за допомогою тематичної організації, зв’язності, логічної організації, стилю та реєстру, риторичної ефективності, використання мовних і позамовних засобів, що демонструє рівень культурного та соціального розвитку мовця в певній інституційній комунікативній взаємодії.
В статье проанализировано сущность дискурса и дискурсивной компетентности как неотъемлемого компонента профессионально ориентированной коммуникативной культуры будущих специалистов нефилологического профиля. Предметом исследования охвачены этнографический, прагматический, когнитивный, философский, функциональный, социально ориентированный, коммуникативный подходы к интерпретации сущности дискурса. На основании толкования дискурса как теоретической основы для понимания понятия дискурсивной компетентности, последнюю определено как способность управлять речью и структурировать ее с помощью тематической организации, связности, логической организации, стиля и регистра, риторической эффективности, использования языковых и экстралингвистических средств, которая демонстрирует уровень культурного и социального развития коммуниканта в институциональном взаимодействии.
The essential features of discourse and discourse competence as an indispensable component of professionally oriented communicative culture of future non-philology specialists have been analyzed in the article. The subject matter of the investigation covers the ethnographic, pragmatic, cognitive, philosophical, functional, social and communicative perspectives of interpreting the nature of the discourse. From the linguistic point of view, discourse is a complex communicative phenomenon with some social context which provides information about the participants of communication and conditions under which it takes place. From pragmatic perspective, discourse is any speech utterance which implies the presence of communicants: addressee, addresser, addresser’s intentions to influence his partner in communication. Philosophical meaning of discourse can be defined as an interaction of language practices which take part in building understanding about the object which is the subject of communication, thus discourse coincides in meaning with speech. From the functional approach perspective, during discourse analysis it is necessary to take into account such factors as: context, means, the role of speech devices, semantics, and phonological, graphical, grammatical and lexical aspects. Communicative approach characterizes discourse in terms of such notions as: communicative activity, speech flow, speech interaction, which function on three levels (oral, written and extra linguistic), take place within the frames of a certain communication channel, get regulated by means of strategic tactics of the communication participants. Discourse unites language, cognitive and extra linguistic factors (social, psychic and psychological), which are defined by the specificity of life and communicative situation. On the basis of discourse characteristics as a theoretical background for the interpretation of discourse competence, the latter has been defined in the article as a capability to regulate speech and structure it by means of thematic organization, coherence and cohesion, logical organization, style and register, rhetoric efficiency, the use of linguistic and extra linguistic devices, which depicts the level of cultural and social development of the speaker in a certain institutional communicative interaction.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8993
Розташовується у зібраннях:Статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
4_Vnadped_2017_4_15.pdf269,06 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.