UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF THE MOSCOW PATRIARCHATE: FROM THE REVOLUTION OF DIGNITY TO THE RUSSIAN-UKRAINIAN WAR (2014–2022)

Abstract

Ukrainian churches have long played a unifying and state-building role. However, today the religious factor is often used as a destabilizing element within the state. The article highlights and analyzes the main stages of strategic initiatives of the leaders of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate (UOC-MP) from 2014 (the Revolution of Dignity) to 2022 (the beginning of a full-scale Russian invasion). The article also examines the activities of the clergy and religious communities of the UOC-MP during this period. The studyaimsto explore the impact of the UOC-MP's actions on Ukrainian society, particularly their role in shaping political and social discourse amid the ongoing crisis. It also investigates how the relationship between the UOC-MP and state authorities evolved during the examined period, considering the broader context of geo-political tensions and internal societal divisions. The conclusionshighlightthat while the UOC-MP has histori-cally served as a spiritual and cultural institution for many Ukrainians, its association with Russian political and ideological narratives during critical moments of Ukraine's recent history has significantly undermined its role as a unifying force. Instead, its actions have often aligned with destabilizing efforts, leading to growing mistrust and calls for greater regulation of religious organizations perceived as influenced by foreign powers. This dynamic reflects the broader challenges of balancing religious freedom with national security in a time of war today

Українські церкви історично виконували об’єднавчу та державотворчу роль, сприяючи формуванню національної ідентичності та підтримуючи духовні основи суспільства. Однак сьогодні релігійний фактор часто використовується як дестабілізуючий елемент у державі. Метою пропонованого дослідження є аналіз діяльності духовенства та релігійних громад УПЦ МП упродовж 2014–2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу, що поєднує історичний, соціологічний та політологічний аналіз. Використано метод контент-аналізу офіційних заяв УПЦ МП, медійних публікацій тощо. Наукова новизна дослідження полягає у комп-лексному аналізі стратегічних ініціатив УПЦ МП в умовах соціально-політичної кризи та відкритої російсько-української війни. Вперше зроблено спробу систематизації подій, що відображають зміну позиції УПЦ МП у контексті її впливу на національну безпеку та єдність українського суспільства. Також досліджено вплив зовнішніх факторів, зокрема російської пропаганди, на діяльність УПЦ МП та її роль у внутрішньодержавних процесах. У висновках зазначається, що, хоча УПЦ МП історично виконувала функцію духовної та культурної інституції для багатьох українців, її асоціація з російськими політичними та ідеологічними наративами в період новітньої історії України значно підірвала її роль як об’єднавчої сили. Натомість дії духовенства УПЦ МП часто співпадали з дестабілізуючими подіями, що призвело до зростання недовіри та закликів до посилення регулювання діяльності релігійних організацій, які сприймаються як такі, що зазнають впливу з боку іноземних сил. Ця ситуація демонструє складні виклики, пов’язані зі збереженням релігійної свободи та забезпеченням національної безпеки в умовах війни, яка триває сьогодні.