Між формальним партнерством і реальним впливом: як відсутність автономії послаблює локальну участь у гуманітарних програмах

Abstract

Стаття присвячена проблемі обмеженої автономії місцевих організацій у процесі реалізації міжнародних гуманітарних програм в Україні. Методологія проведеного дослідження ґрунтується на підході теоретико-аналітичному до осмислення процесів та концептів, які на пряму пов’язані із локалізацією надання гуманітарної допомоги. Автор розглядає, як формалізовані партнерські відносини без реального впливу з боку локальних учасників призводять до неефективності, втрати довіри в громадах, дублювання ініціатив та зниження адаптивності програм до контексту. Розглянуто автономію як базовий гуманітарний принцип, що передбачає незалежність від політичних, економічних та інших зовнішніх впливів, а також складнощі її дотримання в умовах конфліктів і надзвичайних ситуацій. Окрему увагу приділено концепції партнерства в гуманітарному секторі, його потенціалу та викликам – зокрема, нерівності у впливі та доступі до ресурсів між міжнародними та локальними організаціями. Особливу увагу приділено практичним прикладам взаємодії міжнародних агенцій з українськими громадськими організаціями у 2022–2024 роках, що дозволяє виявити бар’єри сталого розвитку та потенціал змін. У статті запропоновано рекомендації щодо реформи моделей партнерства та принципів справедливої локалізації гуманітарної допомоги. Отримані результати дослідження можуть бути використанні для підвищення ефективності локалізації гуманітарного реагування в Україні. У висновках зазначається, що обмежена автономія вітчизняних гуманітарних організацій у партнерстві із міжнародними структурами спричиняє до формалізації участі місцевих акторів, дублювання зусиль, зниження ефективності програм та втрати мотивації в середовищі локальних команд.

The article focuses on the problem of limited autonomy of local organizations in the implementation of international humanitarian programs in Ukraine. The methodology of the study is based on a theoretical and analytical approach to understanding the processes and concepts that are directly related to the localization of humanitarian aid. The author examines how formalized partnerships without real influence from local actors lead to inefficiency, loss of trust in communities, duplication of initiatives, and reduced adaptability of programs to the context. The author considers autonomy as a basic humanitarian principle that implies independence from political, economic and other external influences, as well as the difficulties of observing it in the context of conflicts and emergencies. Particular attention is paid to the concept of partnership in the humanitarian sector, its potential and challenges, in particular, the inequality in influence and access to resources between international and local organizations. Particular attention is paid to practical examples of interaction between international agencies and Ukrainian NGOs in 2022-2024, which allows to identify barriers to sustainable development and the potential for change. The article offers recommendations for reforming partnership models and the principles of fair localization of humanitarian aid. The findings of the study can be used to improve the effectiveness of localization of humanitarian response in Ukraine. The conclusions note that the limited autonomy of domestic humanitarian organizations in partnership with international structures leads to formalization of the participation of local actors, duplication of efforts, reduced program effectiveness, and loss of motivation among local teams.