The Language of Aggression

Abstract

Introduction. In the light of ongoing Russia-Ukraine war, it is necessary to address the problem of verbal aggression of Russian politicians towards Ukraine and her allies. Therefore, there is a need for comprehensive analysis of Russian political discourse. Methods. To examine the problem, we analyzed the speeches by Russian President Putin, the tweets posted by ex-president Medvedev, and the press releases announced by Foreign Minister Lavrov published on the official websites of Russian state bodies and in the media shortly before and in the time of full-scale Russia-Ukraine war. In the process of investigation we used the following research methods: linguistic observation, discourse analysis, and conversation analysis. Findings. In the statements by Russian politicians we revealed the following types of confrontational strategies: invec-tive and discrediting strategies aimed at threatening the positive face, and the strategy of verbal abuse that is targeted at the opponent’s negative face. To criticize the opponents, they use negative evaluative adjectives. The linguistic technique “name calling” serves to create negative associations with Ukrainians and their allies. To justify their aggression, Russian politicians draw parallels between their opponents and Hitler. They resort to threats violating the maxim of quantity to gen-erate fear. The following features of terrorism discourse were revealed in Russian political discourse: the practice of other-ing, the technique of dehumanization, and the use of theological language. The smallest verbal unit of Russian aggression is the letter “Z” that is used to express support for war against Ukraine. The findings could be useful for policy makers, linguists and journalists. Further studies are needed to reveal the most effective ways to handle aggression in international relations.

Вступ. В час російсько-української війни необхідно розглянути проблему вербальної агресії російських політиків, що спрямована на Україну та її союзників. Для цього слід провести комплексний аналіз російського політичного дискурсу. Методи. Ми проаналізували доповіді російського президента Путіна, твіти експрезидента Медвєдєва та пресрелізи міністра закордонних справ Лаврова, що були опубліковані на офіційних вебсайтах російських державних органів та в медіа незадовго до та під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У процесі дослідження ми використовували наступні методи: лінгвістичне спостереження, дискурс-аналіз та конверсаційний аналіз. Результати. У заявах російських політиків виявлено такі типи конфронтаційних стратегій: стратегії інвективів і дискредитації, що загрожують позитивному обличчю адресата, та стратегія «вербального насильства», яка спрямована на його негативне обличчя. Для критики опонентів вони використовують прикметники на позначення негативної оцінки. Лінгвістична техніка «навішування ярликів» слугує для створення негативних асоціацій з українцями та їх союзниками. Щоб виправдати агресію, російські політики проводять паралелі між їх опонентами та Гітлером. Також вони вдаються до погроз, порушуючи максиму кількості, щоб викликати страх. У російському політичному дискурсі виявлено такі ознаки терористичного дискурсу: практика іншування, техніка дегуманізації та використання теологічної лексики. Найменшою вербальною одиницею російської агресії є літера Z, яку використовують для вира-ження підтримки війни проти України. Результати наукової розвідки можуть бути цікавими для політиків, лінгвістів та журналістів. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у виявленні ефективних стратегій і тактик ведення діалогу з агресивним співрозмовником в контексті міжнародних відносин.