Мотив подорожі героя як структуротворчий принцип у мемуарно-автобіографічній прозі Уласа Самчука («На білому коні» та «На коні вороному»)

Abstract

У статті досліджено особливості мотиву подорожі як структуро- та смислотворчого чинника у художньо-документальній прозі Уласа Самчука, зокрема у книгах спогадів «На білому коні» та «На коні вороному». Визначено, що ці твори становлять мемуарно-подорожню дилогію, у якій автобіографічний досвід письменника інтегровано в художню форму за законами наративної композиції. Мотив дороги у текстах Самчука реалізує міфологічну модель шляху героя від звичайного світу до випробувань, відповідно до універсальної структури подорожі, окресленої Дж. Кемпбеллом. Герой відчуває заклик (нестачу), що виявляється в самоідентифікації свого покоління як вигнанців, перехід кордону між світами, випробування, зустрічі з помічниками та ворогами. Просторовий рух оповіді супроводжується екзистенційними роздумами, автобіографічними ретроспекціями та спостереженнями, які формують рефлексивну наративну позицію автора. Подорож у спогадах Самчука виконує функцію композиційного принципу, який забезпечує цілісність наративу, поєднуючи окремі епізоди в завершену часову конфігурацію типу «початок – середина – кінець». Авторська рефлексія виявляє ознаки дільтеївського поняття Besinnung, осмислення життєвого шляху з позиції дистанційованого наратора, для якого минуле постає тематизованою цілісністю. Аналіз показує, що мотив дороги в мемуарній прозі Самчука не лише фіксує історичну подію (подорож до Києва та по Україні), а й виконує метафоричну функцію самопізнання, національної ідентифікації та осмислення культурного та онтологічного простору «Схід і Захід». Україна постає як Схід – це втрачена домівка, місце травми та випробування через колоніальне панування. Захід постає як простір свободи, що дозволяє активну діяльність духовного начала людини. Таким чином, подорож у художньо-документальній дилогії Самчука постає універсальною моделлю життєвого й творчого шляху, що поєднує автобіографічну пам’ять, міфологічну структуру та історико-культурну рефлексію.

The article examines the peculiarities of the journey motif as a structural and semantic factor in Ulas Samchuk’s documentary and artistic prose, particularly in his memoir books «On the White Horse» and «On the Black Horse». It is determined that these works form of memoir-travel dilogy in which the writer’s autobiographical experience is integrated into an artistic form according to the principles of narrative composition. The motif of the road in Samchuk’s texts embodies the mythological model of the hero’s journey from the ordinary world to the realm of trials, in accordance with the universal structure of the journey outlined by J. Campbell. The hero feels the call (lack) manifested in the self-identification of his generation as exiles; this is followed by crossing the boundary between worlds, undergoing trials, and encountering helpers and adversaries. The spatial movement of the narrative is accompanied by existential reflections, autobiographical retrospections, and observations that shape the author’s reflective narrative stance. The journey in Samchuk’s memoirs functions as a compositional principle ensuring the narrative’s integrity, connecting individual episodes into a coherent temporal configuration of the «beginning–middle–end» type. The author’s reflection reveals features of Wilhelm Dilthey’s concept of Besinnung – a contemplation of one’s life path from the standpoint of a distanced narrator for whom the past appears as a thematized whole. The analysis demonstrates that the road motif in Samchuk’s memoir prose not only records a historical event (the journey to Kyiv and across Ukraine) but also performs a metaphorical function of self-knowledge, national identification, and reflection on the cultural and ontological space of East and West. Ukraine appears as the East – a lost homeland, a site of trauma and trials caused by colonial domination. The West emerges as a space of freedom that allows the active manifestation of human creative and moral potential. Thus, the journey in Samchuk’s documentary-artistic dilogy represents a universal model of life and creative path, combining autobiographical memory, mythological structure, and historical-cultural reflection.