Between regulation and recognition: professional identity and licensing in Albanian social work

Abstract

This article explores how licensing and regulation processes shape the professional identity of social workers in Albania, a post-socialist context where social work remains a relatively young profession. Drawing on the theoretical framework of recognition (Honneth, 1995) and professionalization theory, the study investigates how formal mechanisms of control intersect with social workers’ lived experiences of value, autonomy, and legitimacy. The qualitative research is based on semi-structured interviews with licensed practitioners across diverse institutional settings. Findings reveal ambivalent meanings attached to licensing: while it provides visibility, legitimacy, and a sense of belonging to a recognized profession, it also generates tensions related to bureaucratic control, unequal access, and limited professional agency. The article argues that the Albanian case illustrates the dual nature of professional regulation—as both a tool of governance and a vehicle for recognition. Implications are discussed for strengthening professional ethics, reflective supervision, and policy frameworks supporting social work education and practice in transitional societies.

У цій статті досліджується те, як процеси ліцензування та регулювання формують професійну ідентичність соціальних працівників в Албанії, у постсоціалістичному контексті, де соціальна робота залишається відносно молодою професією. Спираючись на теоретичні рамки визнання (Honneth, 1995) та теорію професіоналізації, дослідження визначає як формальні механізми контролю перетинаються з професійним досвідом соціальних працівників щодо цінностей, автономії та легітимності. Якісне дослідження базується на напівструктурованих інтерв'ю з ліцензованими практиками в різних інституційних умовах. Отримані в результаті дослідження дані засвідчують наявність амбівалентних значень, пов’язаних з ліцензуванням професійної діяльності: хоча останнє забезпечує видимість, легітимність та відчуття приналежності до визнаної професії, також породжує напруженість, пов'язану з бюрократичним контролем, нерівним доступом та обмеженою професійною свободою дій. У статті стверджується, що албанський випадок ілюструє подвійну природу професійного регулювання — як інструменту управління, так і засобу визнання. Обговорюються наслідки для зміцнення професійної етики, рефлексивного нагляду та політичних рамок, що підтримують освіту та практику соціальної роботи в перехідних суспільствах.