Factors influencing the development of volunteer activities in de-occupied territorial communities

Abstract

The article examines the development of volunteer activity in de-occupied territorial communities as a key mechanism for social recovery, trust-building, and the consolidation of local populations after wartime experiences. The aim of the study is to identify the motivational, resource-based, and organizational–institutional factors that shape the nature and scale of volunteer engagement, as well as to formulate practical recommendations for its support and institutionalization during the post-occupation recovery period. The empirical component of the research was conducted within the social project “Community HUB ‘Informed and Proactive’”, implemented by the NGO “All-Ukrainian Public Center ‘Volunteer’” in partnership with the East Europe Foundation and the Swiss Agency for Development and Cooperation. The study employs a mixed-methods design and includes a survey of 112 residents of the de-occupied Velykooleksandrivska Territorial Community in the Kherson region, as well as two focus-group discussions involving 14 volunteers, social service representatives, and local community activists. The article demonstrates that a considerable share of motivational drivers is trauma-informed, as volunteerism in de-occupied communities often serves as a means of coping with traumatic experiences, reinterpreting past events, and restoring personal agency. At the same time, the analysis reveals a set of barriers related to volunteer burnout, infrastructural destruction, resource scarcity, insufficient institutional support, and fragmented management mechanisms. The methodological recommendations developed on the basis of the research aim to strengthen the motivational and value foundations of volunteerism, improve the resource infrastructure, streamline managerial processes, establish volunteer hubs, and introduce supervision and psychological support systems. Particular attention is given to fostering cross-sector partnerships and developing local regulatory frameworks to ensure the sustainability of volunteer initiatives. The results of the study hold considerable practical value for local self-government bodies, social services, civil society organizations, and international partners working on the recovery of de-occupied territories. The findings may be applied in the development of reintegration strategies, social cohesion policies, and volunteer support programs in the post-war context.

Стаття присвячена аналізу розвитку волонтерської діяльності у деокупованих територіальних громадах як ключового механізму соціального відновлення, формування довіри та консолідації місцевих спільнот після пережитих воєнних подій. Метою дослідження стало виявлення мотиваційних, ресурсних та організаційно-інституційних чинників, що визначають характер і масштаби волонтерської активності, а також обґрунтування практичних рекомендацій щодо її підтримки та інституціоналізації в період постокупаційного відновлення. Емпірична частина роботи проведена у межах соціального проєкту «Громадський HUB "Обізнані та ініціативні"», реалізованого ГО «Всеукраїнський громадський центр "Волонтер"» у партнерстві з Фондом Східна Європа та Офісом Швейцарського агентства розвитку та співробітництва. Дослідження ґрунтується на змішаній методології та включає опитування 112 мешканців деокупованої Великоолександрівської громади Херсонщини та дві фокус-групові дискусії за участі 14 волонтерів, представників соціальних служб і місцевих ініціатив. Поєднання кількісних і якісних даних дозволило виявити як загальні тенденції, так і внутрішні смисли волонтерства, зокрема пережитий досвід втрат, зміну ціннісних пріоритетів, роль взаємодопомоги у зниженні соціальної напруги й відновленні почуття безпеки. На основі зібраних матеріалів сформовано інтегровану модель чинників розвитку волонтерської діяльності, що включає три взаємозалежні групи: мотиваційно-соціально-психологічні, ресурсно-матеріальні та організаційно-управлінські. У статті показано, що значна частина мотиваційних імпульсів має травма-інформовану природу, оскільки волонтерство в деокупованих громадах часто виступає способом подолання травматичного досвіду, переосмислення пережитих подій та відновлення суб’єктності. Водночас аналіз виявив комплекс бар’єрів, пов’язаних із виснаженістю волонтерів, руйнуванням інфраструктури, нестачею ресурсів, слабкою інституційною підтримкою та фрагментарністю управлінських механізмів. Розроблені на основі дослідження методичні рекомендації спрямовані на зміцнення мотиваційно-ціннісної основи волонтерства, удосконалення ресурсної інфраструктури, впорядкування управлінських процесів, створення волонтерських хабів, упровадження супервізій і систем психологічної підтримки. Особливу увагу приділено необхідності розвитку міжсекторальних партнерств та формування локальних нормативних актів, що гарантуватимуть сталість волонтерської діяльності. Результати дослідження мають значний практичний потенціал для органів місцевого самоврядування, соціальних служб, громадських та міжнародних організацій, які працюють у сфері відновлення деокупованих територій. Отримані дані можуть бути використані під час розроблення стратегій реінтеграції, політик соціальної згуртованості та програм підтримки волонтерства у поствоєнний період.