Natural Mentoring as a Form of Supporting Independent Living for Youth Aging Out of Foster Care

Abstract

Youth in foster care are at high risk of adverse outcomes across all areas of health and development, and they often face unfavorable results after leaving the care system. This is especially true given their limited internal and external resources. Research shows that those aging out of care encounter numerous difficulties in daily life. This review aims to identify existing knowledge on natural mentoring as one form of support for youth transitioning out of foster care. The research question concerns the effectiveness of this form of support in working with young people entering adulthood. A literature review method was applied. Scholarly literature was searched in Polish and English using databases including MEDLINE, PsycINFO, PubMed, and Scopus, supplemented by a Google Scholar query. Searches were conducted using key terms. The effectiveness of natural mentoring is moderate, but it can be influenced by mentor characteristics and the mentoring relationship itself. Research on natural mentoring is focused on outcomes such as health and well-being, social skills, behavioral and emotional functioning, educational attainment, employment, perceived and received social support, conditions for utilizing different types of support, and the optimal qualities of non-parental adults who assist in the transition to independence. Social workers strive to maintain family contacts while youth are in care and intensify these efforts during emancipation. Regardless of these efforts, youth aging out of care seldom receive optimal support from their parents. Mentors can partially compensate for this deficit. Despite promising findings, the topic of mentoring in foster care is rarely addressed in European studies.

Молодь, яка перебуває під опікою, піддається високому ризику невдач у всіх сферах здоров'я та розвитку, а також несприятливих результатів після виходу з системи опіки, особливо в контексті наявних внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Дослідження показують, що ті, хто залишає опіку, стикаються з низкою труднощів у повсякденному житті. Метою огляду є ідентифікація наявних знань у сфері природного наставництва як однієї з форм підтримки вихованців замісної опіки, які стають самостійними. Дослідницьке питання стосується ефективності використання цієї форми підтримки в роботі з молоддю, яка вступає в доросле життя. Було застосовано метод огляду літератури. Наукова література була пошукована польською та англійською мовами з використанням баз: MEDLINE, PsycINFO, PubMed та Scopus. Пошук був частково доповнений оглядом в Google Scholar. Пошук здійснювався за допомогою ключових термінів. Результати: ефективність природного наставництва є помірною, однак вона може бути модифікована характеристиками наставника та самої відносини. Дослідження природного наставництва спрямовані на оцінку здоров'я, самопочуття, соціальних навичок, показників поведінкового та емоційного функціонування, успіхів у навчанні, професійної діяльності, якості сприйманої та отриманої соціальної підтримки, умов використання різних видів підтримки, оптимальних рис дорослих, які не є батьками, що підтримують у становленні незалежності. Працівники соціальної допомоги працюють над підтриманням контактів з родиною вже на етапі опіки, а ці дії інтенсифікуються на етапі становлення самостійності. Незалежно від ефективності цих дій, молодь, яка перебуває під опікою, рідко може розраховувати на оптимальну підтримку з боку своїх батьків. Ментори можуть певною мірою компенсувати цей дефіцит. Незважаючи на багатообіцяючі результати, тема менторства в опіці рідко піднімається в європейських дослідженнях.