Семантико-когнітивні особливості концепту «зрадник» у художніх текстах Романа Іваничука і Сергія Жадана

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню концепту «зрадник» у прозовій творчості Романа Іваничука та Сергія Жадана в лінгвокогнітивному, структурно-семантичному й лінгвокультурологічному аспектах. Актуальність теми зумовлена необхідністю ґрунтовного дослідження таких ключових концептів української культури, як «зрада» і «зрадник», науковий інтерес до яких помітно активізувався з початком повномасштабної російсько-української війни, проте в українському мовознавстві вони залишаються маловивченими. Науковий інтерес значною мірою визначає і матеріал дослідження, яким послужили прозові твори двох знакових українських письменників – Р. Іваничука і С. Жадана, де проблема зради знайшла широке втілення. Проте якщо у творах Р. Іваничука вона частіше експлікується в історичній прозі, то С. Жадан здебільшого розкриває її у творах про сучасну війну росії проти України. Підставами для зіставлення концепту «зрадник» у художній прозі Р. Іваничука та С. Жадана, крім широкої презентативності образів зрадників, стали й інші чинники, що дають змогу порівняти його особливості. Обидва письменники розкривають тему зрадництва в умовах військових дій, зміни політичних режимів. Але Р. Іваничук зображує події Першої і Другої світових війн, революції 1917-1921 рр., описує репресії радянського періоду, Помаранчеву революцію. Особистісну зраду автор органічно пов’язує із загальнонаціональним контекстом. С. Жадан більшою мірою висвітлює події Революції гідності, АТО, а також сучасної російсько-української війни, явища сепаратизму, посттоталітаризму, негативний вплив комуністичного минулого на життя нових поколінь, хоча тема зради чітко регламентується і в його ранній прозі, де перебуває не стільки в громадянській, скільки в особистісній площині. Відзначаємо і різний історико-географічний контекст, який впливав на творчість обох письменників. Зокрема, початок і активний розквіт творчої діяльності Р. Іваничука припадав на другу половину двадцятого століття, коли доводилося працювати в умовах тоталітаризму, обмеження свободи слова, у зв’язку із чим він часто вдавався до прихованих алюзій. С. Жадан, навпаки, належить до іншої генерації митців, творче становлення яких відбувалося уже в незалежній Україні, що значною мірою визначило його пріоритети. Крім того, Р. Іваничук народився в Івано-Франківській області (захід України), а С. Жадан – на території Луганщини (схід України), тому авторський світогляд кожного з них формувався в різних умовах. Водночас художні тексти обох письменників пройняті глибоким патріотизмом, несприйняттям зради, що засвідчує спільність їхніх світоглядних засад.

The dissertation is devoted to the study of the concept «traitor» in the prose works of Roman Ivanychuk and Serhii Zhadan in linguocognitive, structural-semantic and linguoculturological aspects. The relevance of the topic is due to the need for a thorough study of such key concepts of Ukrainian culture as «treason» and «traitor», scientific interest in which has noticeably intensified with the beginning of the full-scale Russian-Ukrainian war, but they remain little studied in Ukrainian linguistics. Scientific interest is largely determined by the research material, which was served by the prose works of two significant Ukrainian writers – R. Ivanychuk and S. Zhadan, where the problem of betrayal has found a wide embodiment. However, if in the works of R. Ivanychuk it is more often explicated in historical prose, then S. Zhadan mostly reveals it in works about the modern war of Russia against Ukraine. The basis for comparing the concept «traitor» in the fiction of R. Ivanychuk and S. Zhadan, in addition to the wide representativeness of the images of traitors, were other factors that make it possible to compare its features. Both writers reveal the theme of treason in the context of military operations, changes in political regimes. But R. Ivanychuk depicts the events of the First and Second World Wars, the revolution of 1917-1921, describes the repressions of the Soviet period, the Orange Revolution. The author organically connects personal betrayal with the national context. S. Zhadan largely covers the events of the Revolution of Dignity, the ATO, as well as the modern Russian-Ukrainian war, the phenomena of separatism, post-totalitarianism, and the negative impact of the communist past on the lives of new generations, although the theme of betrayal is clearly regulated in his early prose, where it is not so much in the civic but in the personal plane. We also note the different historical and geographical context that influenced the work of both writers. In particular, the beginning and active flowering of R. Ivanychuk’s creative activity fell on the second half of the twentieth century, when he had to work in conditions of totalitarianism, restrictions on freedom of speech, in connection with which he often resorted to hidden allusions. S. Zhadan, on the contrary, belongs to a different generation of artists, whose creative formation took place already in independent Ukraine, which largely determined his priorities. In addition, R. Ivanychuk was born in Ivano-Frankivsk region (western Ukraine), and S. Zhadan – in the territory of Luhansk region (eastern Ukraine), therefore the author's worldview of each of them was formed in different conditions. At the same time, the literary texts of both writers are imbued with deep patriotism, rejection of betrayal, which testifies to the commonality of their worldview principles.