Національно-культурний рух українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: джерелознавчий сегмент сучасної зарубіжної історіографії

Abstract

У статті аналізуються праці переважно сучасних зарубіжних дослідників з історії національно-культурного руху українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. крізь призму дослідження ними джерел із зазначеної проблематики. Це, зокрема австрійська, польська, чеська, російська та англомовна історіографії нашої проблеми. Першою характерною рисою цих праць є те, що автори надавали пріоритет не україномовним джерелам, а тим, які в силу різних обставин були для них найбільш доступними. Інша – в першу чергу стосується російської та польської історіографії обраної теми, де нерідко спостерігається однобокий та упереджений підхід до джерел, що розкривають національно-культурний рух українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

В статье анализируются труды в большинстве современных зарубежных исследователей истории национально-культурного движения украинцев Галичины второй половины XIX – начала ХХ в. через призму исследования ими источников по данной проблематике. Это, в частности австрийская, польская, чешская, российская и англоязычная историографии нашей проблемы. Первой отличительной особенностью этих работ является то, что авторы придавали приоритет не украиноязычным источникам, а тем, которые в силу разных обстоятельств были для них наиболее доступными. Другая – в первую очередь касается русской и польской историографии темы, где нередко наблюдается односторонний и предвзятый подход к источникам, раскрывающим

The article analyzes mostly the current works of foreign researchers on the history of the national-cultural movement of the Ukrainian Galichina of the late nineteenth – early twentieth century through the research of the sources on these issues. In particular Austrian, Polish, Czech, Russian and English historiography of our problem was the subject of interest for us. The first characteristic feature of these works is that the authors didn’t give priority to the Ukrainian sources and they mostly analyze those which for various reasons were the most accessible for them. Another feature especially concerning the Russian and Polish historiography of the chosen theme can be outlined as one-sidedness and biased approach to the sources that reveal the national cultural movement of the Ukrainian Galichina of the late nineteenth – early twentieth century.