Основні підходи до оцінювання стійкості водних екосистем

Abstract

У статті представлено узагальнення підходів щодо оцінювання стійкості та вразливості екосистем. Показано, що важливими компонентами, які характеризують порушення стійкості водних екосистем, є зміна абіотичних та біотичних показників. Стійкість визначають за індексами, які характеризують показники сольового, трофо-сапробіологічного складу та токсичної дії, техногенних впливів, екологічної ємності, техноємності, екологічного резерву, ефективністю механізму пластичного метаболізму хімічних сполук, асиміляційним потенціалом, асиміляційною ємністю, трофічним статусом, коефіцієнтом самовідновлення вод, порівнянням показників із нормативними значеннями, комплексними біоценотичними критеріями, а також рівнями компенсаційного механізму біотичної саморегуляції вод. За умови врахування діапазону природної мінливості гідробіонтів їх вважають надчутливими індикаторами, що відображають стан рівноваги та порушення у екосистемах. Реакція біоти проявляється змінами видового багатства, чисельності, біомаси, чистої первинної продукції, сукцесійних стадій (серії) угруповань, морфогенезу, онтогенезу, віталітету, структури, співвідношення між типами стратегії (S/R), міжвидових відносин тощо. Використання інтегральних підходів, які включають низку обґрунтованих показників, надає можливість розрахувати рівні навантаження на екосистеми, побачити чи змоделювати відгук біоти на цей вплив та визначити відносну стійкість водного об’єкту.

The study presents a generalization of the approaches to the assessment of ecosystems stability and fragility. The paper demonstrates the significant components that characterize the violation of water ecosystem stability and are presented with the change of abiotic and biotic indicators. The author defines stability according to the indexes that characterize indicators of salt composition, trophic and saprobe biological composition and toxic effect, environmental impact, ecological capacity, technical capacity, ecological reserves, effectiveness of the mechanism of constructive metabolism of chemical compounds, population carrying capacity, population capacity, trophic status, coefficient of water self-restoring, comparing the indicators with statutory meanings, complex biocoenotic criteria, and levels of compensation mechanism of water biotic self-regulation as well. Provided that the natural variability amplitude of hydrobionts is presented with supersensitive indicators, they depict the state of balance and ecosystems violations. Biota’s reaction is revealed with the changes of species wealth, species number, biomass, net primary production, succession phases (series) of grouping, morphogenesis, ontogenesis, vitality, structure, correlations with strategy types (S/R), interspecies relations etc. The use of integral approaches that include the range of stated indicators enables to develop equal ecosystem loads, identify or model biota’s reaction according to this influence and define relative stability of water objects.