Роман Бориса Харчука «Кревняки» у російському перекладі

Abstract

Роль російського перекладу творів радянських письменників національних республік у формуванні соціально-політичного статусу автора в ідеологічній структурі СРСР була надзвичайно високою. Наявність такого явища, поряд з фактом членства у Спілці радянських письменників, засвідчувала офіційне визнання автора, його право на відповідні пільги. Романи, повісті та оповідання українського прозаїка Бориса Харчука неодноразово перекладалися на європейські мови (англійську, німецьку, іспанську, польську, угорську) та мови народів Радянського Союзу (білоруську, вірменську, таджицьку), але перш за все – на російську. Творча та соціально політична біографія письменника складалася неоднозначно, репутація автора у читацькій рецепції досі не відповідає об’єктивній естетичній та громадській цінності його творів. Один з останніх творів літератора, роман «Кревняки», був виданий у російському перекладі 1987 року, ювілейного для радянської влади, року століття Жовтневого перевороту. Цей фактор очевидно від’ємно вплинув на естетичну якість перекладу, здійсненого В. Россельсом. Рельєфність, глибина та поетичне напруження оригінального українського тексту не знайшли адекватного відповідника у російськомовній версії. Причиною цього була від самого початку хибна методика перекладу художнього на основі перекладу підрядкового, без належного знання мови оригіналу. Загальносоюзний читач так і не зрозумів своєрідності художнього світу українського епіка, залишившись під нав’язаним впливом трактування у дусі ідей соціалістичного реалізму. Фактично переклад на російську мову творів українського прозаїка Бориса Харчука значною мірою дискримінував естетичну та соціальну вартість його творчої спадщини у сучасному художньо-соціальному сприйнятті, де письменник перебуває у лавах численних регіональних літераторів, зокрема волинських.

The role of the Russian translation of the works of Soviet writers of the national republics in the formation of the socio-political status of the author in the ideological structure of the USSR was extremely important. The presence of such a phenomenon, along with the fact of membership in the Union of Soviet Writers, testified to the official recognition of the author, his right to the corresponding benefits. The novels, short novels and short stories of the Ukrainian novelist Borys Kharchuk were translated many times into European languages (English, German, Spanish, Polish, Hungarian) and the languages of the peoples of the Soviet Union (Belarusian, Armenian, Tajik), but first of all – into Russian. The creative and socio-political biography of the writer was ambiguous, the reputation of the author in the reader's reception still does not correspond to the objective aesthetic and social value of his works. One of the last works of the writer, the novel "Krevnyaky", was published in Russian translation in 1987, the jubilee year for the Soviet government, the year of the century of the October Revolution. This factor obviously negatively affected the aesthetic quality of the translation made by W. Rossells. The expressiveness, depth and poetic tension of the original Ukrainian text did not find an adequate counterpart in the Russian-language version. The reason for this was, from the very beginning, a wrong method of artistic translation based on literal translation, without proper knowledge of the original language. The Russian-speaking reader never understood the uniqueness of the artistic world of the author of the Ukrainian epic, remaining under the imposed influence of interpretation in the spirit of the ideas of socialist realism. In fact, the translation into Russian of the works of the Ukrainian novelist Borys Kharchuk significantly discriminated the aesthetic and social value of his creative heritage in the modern artistic and social perception, where the writer is among the ranks of numerous regional writers, in particular those of Volynia.

Rola tłumaczenia rosyjskiego dzieł pisarzy radzieckich republik narodowych w kształtowaniu statusu społeczno-politycznego autora w strukturze ideologicznej ZSRR była niezwykle wysoka. Obecność takiego zjawiska, wraz z faktem przynależności do Związku Pisarzy Radzieckich, świadczyła o oficjalnym uznaniu autora, jego prawa do odpowiednich ulg. Powieści i opowiadania ukraińskiego pisarza Borysa Charczuka były wielokrotnie tłumaczone na języki europejskie (angielski, niemiecki, hiszpański, polski, węgierski) oraz języki narodów Związku Radzieckiego (białoruski, ormiański, tadżycki), ale przede wszystkim – na rosyjski. Biografia twórcza i społeczno-polityczna pisarza była niejednoznaczną, reputacja autora w recepcji czytelnika nadal nie odpowiada obiektywnej wartości estetycznej i społecznej jego dzieł. Jedno z ostatnich dzieł pisarza, powieść Krewni, ukazało się w tłumaczeniu na język rosyjski w roku 1987, jubileuszowym dla władz sowieckich, roku stulecia Rewolucji Październikowej. Czynnik ten miał oczywiście negatywny wpływ na jakość estetyczną przekładu dokonanego przez W. Rosselsa. Relief, głębia i poetyckie napięcie oryginalnego tekstu ukraińskiego nie zostały odpowiednio odzwierciedlone w wersji rosyjskiej. Powodem tego była błędna początkowo metoda tłumaczenia literatury pięknej na podstawie przekładu dosłownego, bez właściwej znajomości języka oryginału. Czytelnik tekstu rosyjskiego nigdy nie zrozumiał oryginalności świata artystycznego autora eposu ukraińskiego, pozostając pod narzuconym wpływem interpretacji w duchu idei socrealizmu. W rzeczywistości tłumaczenie na język rosyjski dzieł ukraińskiego prozaika Borysa Charczuka w dużej mierze dyskryminowało we współczesnej percepcji artystycznej i społecznej wartość jego spuścizny twórczej, w której pisarz znajduje się w szeregu licznych pisarzy regionalnych, w szczególności wołyńskich.