THE ENCYCLICAL “CASTI CONNUBII” AND THE INSTITUTE OF THE GREEK CATHOLIC FAMILY IN GALICIA (FIRST THIRD OF THE 20TH CENTURY)

Abstract

This article examines Pope Pius XI’s encyclical “Casti Connubii” (1930) in the context of the marriage and family policy of the Greek Catholic Church in Galicia during the first third of the twentieth century. The aim of the study is to analyze the impact of this ecclesiastical document on the moral and ethical guidance of the Greek Catholic clergy and on the formation of marital culture among the Ukrainian population of Galicia. Particular attention is given to issues that were highly relevant to society at the time, including marital fidelity, divorce, emigration, and the demographic crisis. The methodological foundation of the research is based on interdisciplinary approaches that integrate historical, religious, socio-anthropological, and sourcecritical analyses. The scholarly novelty of the article lies in its attempt to reinterpret the “Casti Connubii” not only as a component of Catholic doctrine but also as a tool of social influence that mobilized the Greek Catholic clergy in the defense of the traditional Christian family. The conclusions highlight that the encyclical “Casti Connubii” represented the Catholic Church’s response to the moral and social challenges of the era. In the Galician context, it contributed to the consolidation of the clergy around the idea of family protection, served as a foundation for pastoral and educational activity, and reinforced the moral authority of the Greek Catholic Church in the face of new challenges.

У статті розглянуто енцикліку Папи Пія ХІ «Casti Connubii» (1930 р.) у контексті шлюбно-сімейної політики греко-католицької церкви в Галичині в першій третині ХХ ст. Метою дослідження є аналіз впливу цього церковного документа на морально-етичні настанови греко-като- лицького духовенства та на формування подружньої культури серед українського населення Галичини. Увага зосереджена на актуальних для тогочасного суспільства питаннях подружньої вірності, роз- лучень, еміграції, демографічної кризи тощо. Методологічною основою дослідження стали міждис- циплінарні підходи, які поєднують історико-релігієзнавчий, соціально-антропологічний і джерелознав- чий аналіз. Наукова новизна полягає у спробі переосмислити енцикліку «Casti Connubii» не лише як частину католицької доктрини, а і як інструмент суспільного впливу, що активізував громадську пози- цію греко-католицького духовенства в захисті традиційної християнської родини. У висновках зазна- чається, що енцикліка «Casti Connubii» стала відповіддю католицької церкви на моральні та соціальні виклики часу. У галицькому контексті вона сприяла консолідації духовенства навколо ідеї захисту сім’ї, слугувала основою пасторальної та освітньої діяльності, а також підтримувала моральний автори- тет ГКЦ в умовах нових викликів.