«Non Recevabilité»: підкарпаторуське питання в петиціях І. Куртяка до Ліги Націй

Abstract

Мета статті полягає в дослідженні підкарпаторуського питання в петиціях Івана Куртяка до Ліги Націй. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та критичному підході до евристичних джерел, а також на загальнонаукових та спеціальних методах. Наукова новизна полягає у відображенні підкарпаторуського питання в петиціях депутата чехосло- вацького парламенту, голови Автономного землеробського союзу Івана Куртяка до Ліги Націй. Висно- вки. І. Куртяк надіслав три петиції до Ліги Націй у 1924 р., 1928 р., 1931 р. Головною вимогою у звер- неннях до міжнародної організації І. Куртяка було виконання зобов’язань, взятих Чехословаччиною і передбачених Сен-Жерменським договором, щодо надання автономії Підкарпатській Русі в складі Чехословацької республіки, прохання до Ліги Націй щодо її втручання в ситуацію задля отримання й забезпечення належного статусу автономії для русинського населення, вирішення питання кордонів. Риторика петицій І. Куртяка щодо політики Праги в Підкарпатській Русі критична, він застерігав від небезпеки іредентизму, радикалізації настроїв у суспільстві, посиленні більшовицької пропаганди, заперечував чехословацьку теорію про економічну та інтелектуальну неспроможність русинів. Він акцентував увагу Ліги Націй на очікуванні населення обіцяної автономії. Звернення депутата до Ліги Націй демонструють візію політики Чехословаччини, проведення реформ щодо регіону та населення крізь оптику проугорської позиції петиціонера. Єдиним шляхом вирішення складної ситуації в регі- оні, покращення становища русинів, повернення стабілізації І. Куртяк уважав надання автономії Підкарпатській Русі, а також дотримання інших міжнародних домовленостей щодо краю та його населення. Водночас під тиском бюрократичних процедур та чехословацького лобізму на міжнародній арені жодна з петицій І. Куртяка не була передана на розгляд Ліги Націй, оскільки вони були визнані «неприйнятними».

The article aims to explore the Subcarpathian Ruthenian question in Ivan Kurtyak’s petitions to the League of Nations. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, and a critical approach to heuristic sources, as well as general scientific and special methods. The scientific novelty lies in reflecting the Subcarpathian Ruthenian question in the petitions of Ivan Kurtyak, a Czechoslovak parliament deputy and head of the Autonomous Agrarian Union, to the League of Nations. Conclusions. I. Kurtyak sent three petitions to the League of Nations in 1924, 1928, and 1931. The main demand in Kurtyak’s appeals to the international organization was the fulfillment of Czechoslovakia’s obligations, stipulated by the Treaty of Saint-Germain, regarding the granting of autonomy to Subcarpathian Rus’ within the Czechoslovak Republic, and a request to the League of Nations for its intervention in the situation to obtain and ensure proper autonomous status for the Ruthenian population and resolve border issues. Kurtyak’s rhetoric in the petitions regarding Prague’s policy in Subcarpathian Rus’ was critical; he warned against the danger of irredentism, the radicalization of public sentiment, and the intensification of Bolshevik propaganda, and refuted the Czechoslovak theory about the economic and intellectual incapacity of the Ruthenians. He emphasized to the League of Nations the population’s expectation of the promised autonomy. The deputy’s appeals to the League of Nations demonstrate a vision of Czechoslovakia’s policy and reforms regarding the region and its population through the lens of the petitioner’s pro-Hungarian stance. Kurtyak believed that granting autonomy to Subcarpathian Rus’, as well as adhering to other international agreements concerning the region and its population, was the only way to resolve the complex situation in the region, improve the position of the Ruthenians, and restore stability. At the same time, under pressure from bureaucratic procedures and Czechoslovak lobbying in the international arena, none of Kurtyak’s petitions were submitted for consideration by the League of Nations, as they were deemed “inadmissible”.