Становище освітян Поділля в роки НЕПУ (1921–1928)

Abstract

Мета статті – на основі архівних джерел та досягнень історіографії проаналізу- вати матеріальне становище вчителів і викладачів ЗВО в роки нової економічної політики, реалізацію політики колоніальної влади щодо освітян на Поділлі, дослідити її результати. Методологія дослі- дження. Для досягнення мети дослідження використовували такі методи: історико-порівняльний дав змогу проаналізувати політичне та соціально-економічне становище освітян на різних етапах реа- лізації політики непу; контент-аналізу – забезпечив формування якісної вибірки архівних документів для аналізу, верифікації та їх тлумачення; модифіковані методи витрат і результативності, витрат та вигоди, запозичені з фінансового аналізу, дали змогу з’ясувати ефективність політики колоніальної влади щодо освітян. Наукова новизна. У дослідженні вперше системно розглянуто становище осві- тян Поділля в період непу, з’ясовано еволюцію їх матеріального становища, ставлення більшовицької влади до педагогічних кадрів та її дії щодо формування лояльного корпусу педагогів. Висновки. У про- цесі будівництва радянської системи освіти в регіоні повністю ліквідовано будь-які нагадування про систему освіти – як дореволюційну, так і періоду національно-визвольних змагань. Упродовж усього періоду непу матеріальний стан вчителів і викладачів, попри підвищення заробітної плати з 1926 р., був складним, а в першій половині 1920-х років – катастрофічним Крім того, освітян залучали до вико- нання численних громадських доручень, регулярно тероризували пошуком каральними органами ідейно ворожих елементів і репресіями щодо них. Загалом це приводило до хронічного браку вчительських кадрів, що негативно позначалося на темпах переходу до загальної освіти дітей 8–11 років. Водночас колоніальній владі вдалося сформувати лояльний до себе корпус освітян.

The aim of this article is to analyze, based on archival sources and historiographical achievements, the material conditions of schoolteachers and university lecturers during the years of the New Economic Policy (NEP), as well as the implementation and outcomes of the colonial authorities' policy toward educators in the Podillia region. Research Methodology. To achieve the objective of the study, the following methods were employed: the historical-comparative method enabled the analysis of the political and socio-economic status of educators at various stages of NEP policy implementation; content analysis facilitated the formation of a qualitative sample of archival documents for analysis, verification, and interpretation; modified methods of cost-effectiveness and cost-benefit analysis, borrowed from financial analysis, made it possible to assess the effectiveness of the colonial authorities’ policy toward educators. Scientific Novelty. This research is the first to systematically examine the situation of educators in Podillia during the NEP period, trace the evolution of their material conditions, reveal the Bolshevik authorities’ attitude toward the teaching staff, and analyze their actions aimed at forming a loyal corps of educators. Conclusions. In the course of building the Soviet education system in the region, all remnants of both the pre-revolutionary education system and the system of the national liberation struggle period were completely eradicated. Throughout the NEP period, the material situation of teachers and lecturers remained difficult despite salary increases from 1926 onward; in the early 1920s, it was catastrophic. Moreover, educators were involved in numerous public assignments, were regularly subjected to persecution by punitive bodies in search of ideologically hostile elements, and were subjected to repressive actions. Overall, this led to a chronic shortage of teaching staff, which negatively impacted the pace of transition to universal education for children aged 8–11. At the same time, the colonial authorities succeeded in forming a loyal corps of educators.