«...SOONER OR LATER, GALICIA WILL HAVE TO BE SOVIETIZED...»: STRATEGIC PLANS AND INSTRUMENTS OF SOVIET EXPANSIONISM AGAINST THE POLISH STATE IN THE TERRITORY OF EASTERN GALICIA (1919–1923)

Abstract

The aim of the article is to analyze the strategic plans and tactics for implementing Soviet expansionism against the Polish state through intelligence, subversive, and propaganda activities in the territory of Eastern Galicia in 1919–1923. In accordance with this objective, the study summarizes the conceptual foundations of the foreign policy of Soviet Russia and Soviet Ukraine regarding Eastern Galicia – considered one of the footholds for the future “march on Europe” and “world revolution” – as reflected in modern Ukrainian historiography. The article incorporates previously unpublished documents from the quasi-state entity, the Galician Socialist Soviet Republic, preserved in the collections of the State Archives of the Ternopil Region. Particular attention is paid to Soviet propaganda narratives directed against both the Polish state and the Ukrainian People’s Republic during the period of national liberation struggles in the early 1920s. The study reveals the main directions of subversive activities carried out by both the Communist Party of Eastern Galicia and special sabotage groups and intelligence structures of the USSR operating along the “Zbruch border” and in adjacent territories. The article also presents the response measures taken by the Polish state’s security forces against attempts to destabilize the socio-political situation in Eastern Galicia on the eve of and following the formal international legal recognition of its inclusion into Poland on the basis of autonomy in 1923. The methodological foundation of the article includes historical, systemic, and functional principles of scholarly inquiry, applied through a comprehensive combination of general scientific, interdisciplinary, and specialized historical research methods to address a complex scholarly problem. Scientific novelty: For the first time, based on a synthesis of contemporary Ukrainian historiography and the use of previously unpublished archival materials, the article reveals the preconditions and evolution of the implementation of the Soviet expansionist foreign policy course against the newly established Polish Republic in the region of Eastern Galicia through the comprehensive use of intelligence, subversive, and propaganda means. Main results. While recognizing the significant contributions of modern Ukrainian scholars studying the western Ukrainian lands during the national liberation struggles and the establishment of control over Eastern Galicia and Western Volhynia by the reconstituted Polish state, the article emphasizes the lack of a comprehensive assessment of the destructive influence of Soviet Russia’s special services and party structures – as well as those of its de facto satellite, the Ukrainian SSR – specifically on the Eastern Galician territories. These were viewed as an important platform for implementing the expansionist foreign policy of the Bolshevik leadership after the end of the Polish-Ukrainian War of 1918–1919 and during the “liberation campaign against Poland” in 1920. Undoubtedly, local communist organizations, which later united into the Communist Party of Eastern Galicia (renamed in 1925 as the Communist Party of Western Ukraine), played an important role in this policy. However, the main instruments of both aggressive communist propaganda and active intelligence and provocative sabotage were the relevant Soviet special services and their agents. Despite significant financial investment and the involvement of a segment of the local population under the direction of Soviet supervisors, these efforts failed to achieve the strategic goals set by the Kremlin leadership. Nevertheless, it must be acknowledged that these actions led to a noticeable disorganization of the region’s socio-political life, in which the Second Polish Republic sought to assert its authority through repressive and punitive measures. This in no way allows for the assertion that Soviet intelligence, subversive, and propaganda activities in Eastern Galicia in 1919–1923 were in the interests of the majority Ukrainian population of the newly created Lviv, Stanislaviv, and Ternopil voivodeships of the Polish state.

Мета статті – проаналізувати стратегічні плани й тактику реалізації радянського експансіонізму проти Польської держави засобами розвідувальної, підривної та пропагандистської діяльності на території Східної Галичини в 1919–1923 рр. Відповідно до поставленої мети в роботі проведено узагальнення сучасною вітчизняною історіографією концептуальних засад зовнішньої політики Радянської Росії та Радянської України щодо Східної Галичини як одного із плацдармів майбутнього «походу в Європу» та «світової революції» з долученням раніше неопублікованих документів їхнього квазідержавного утворення – Галицької Соціалістичної Радянської Республіки з фондів Державного архіву Тернопільської області. Окремо досліджуються радянські пропагандистські наративи, спрямовані проти як Польської держави, так Української Народної Республіки періоду національно-визвольних змагань початку 20-х років ХХ ст. Розкриваються засади й основні напрями підривної діяльності як Комуністичної партії Східної Галичини, так і спеціальних диверсійних груп та розвідувальних структур СРСР на лінії «Збручанського кордону» й суміжних територіях. Окремо представлені заходи реагування силових структур Польської держави на спроби дезорганізації суспільно-політичного становища в Східній Галичині напередодні та після формального міжнародно-правового визнання включення її до складу цієї держави на засадах автономії в 1923 р. Методологічною основою статті є історичний, системний та функціональний принципи наукового пізнання через комплексне поєднання загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних історичних методів дослідження для розкриття складної наукової проблематики. Наукова новизна: вперше на основі узагальнення сучасної вітчизняної історіографії із залученням раніше неопублікованих архівних матеріалів розкрито передумов та еволюцію реалізації радянського експансіоністського зовнішнього курсу проти новопосталої Польської республіки на теренах Східної Галичини через комплексне використання засобів розвідувальної, підривної та пропагандистської діяльності. Основні результати. Відзначаючи вагомі напрацювання сучасних вітчизняних дослідників із західноукраїнських земель періоду українських національно-визвольних змагань та встановленням контролю над Східною Галичиною й Західною Волинню відновленої Польської держави варто вказати на відсутність комплексної оцінки деструктивного впливу спеціальних служб і партійних структур Радянської Росії та її фактичного сателіта в особі Української СРР саме на східногалицькі терени як вагомий плацдарм для реалізації експансіоністської зовнішньої політики більшовицького керівництва після після завершення польсько-української війни 1918–1919 р. в процесі «визвольного походу на Польщу» 1920 р. Безумовно, важливе місце в реалізації радянського експансіоністського зовнішньополітичного курсу надавалося місцевим комуністичним організаціям, які згодом об՚єдналися в Комуністичну партію Східної Галичини, що 1925 р. тримала нову назву – Комуністична партія Західної України. Проте головним інструментом не тільки агресивної комуністичної пропаганди, а й активної розвідки й провокативних диверсій були відповідні радянські спецслужби та їхні агенти. Проте, попри вкладення в різні заходи значних коштів та залучення певної частини місцевого населення під керівництвом радянських кураторів, їхніми зусиллями не вдалося досягнути стратегічних цілей кремлівського керівництва. Однак не можна замовчувати того, щоб під таким впливом спостерігалася помітна дезорганізація суспільно-політичного життя краю, де свою владу репресивно-каральними заходами прагнула утвердити Друга Річ Посполита. Це жодним чином не дає змоги твердити, що радянська розвідувальна підривна та пропагандистська діяльність на території Східної Галичини в 1919–1923 рр. була в інтересах переважного українського населення новостворених Львівського, Станіславівського й Тернопільського воєводств Польської держави.