Повоєнна система безпеки і проблема кордонів Другої Речі Посполитої

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати формування та еволюцію повоєнної системи безпеки в Європі після Першої світової війни й з’ясувати, як міжнародні договори, дипломатичні рішення та геополітичні фактори вплинули на встановлення, зміну й проблемність державних кордо нів Другої Речі Посполитої в 1918–1939 рр. Методологічну основу становить комплекс загальнонау кових і спеціально-історичних методів, що забезпечують об’єктивне та всебічне вивчення проблеми. Використано історико-генетичний метод для простеження формування системи безпеки та кордонів Польщі; історико-порівняльний – для зіставлення міжнародних позицій і договорів; історико-систем ний – для аналізу повоєнної безпекової архітектури як цілісного явища. Метод критичного аналізу джерел дав змогу опрацювати офіційні документи, дипломатичні матеріали та публікації міжвоєн ного часу. Хронологічний і проблемно-тематичний підходи забезпечили логічну побудову дослідження та виокремлення ключових аспектів теми. Наукова новизна роботи полягає в комплексному розгляді проблеми формування кордонів Другої Речі Посполитої в контексті повоєнної системи безпеки Європи. У дослідженні поєднано аналіз міжнародно-правових актів, дипломатичних рішень і геополітичних факторів, що впливали на територіальну конфігурацію Польщі в 1918–1939 рр. Зосереджено увагу не лише на політичних і правових аспектах, а й на їх взаємозв’язку з безпековими стратегіями великих держав та регіональних акторів, що дає змогу по-новому інтерпретувати причини нестабільності польських кордонів у міжвоєнний період. Висновки. Повоєнна система безпеки, сформована після Пер шої світової війни на основі Версальсько-Вашингтонських договорів, мала вирішальне значення для становлення кордонів Другої Речі Посполитої. Вона ґрунтувалася на поєднанні міжнародно-правових актів, дипломатичних рішень великих держав і геополітичних реалій Східної Європи. Польська дер жава, відновлена після тривалого періоду поділів, стала одним із ключових елементів нової безпекової архітектури регіону. Проблема кордонів Другої Речі Посполитої виявилася складною та суперечливою: їх установлення супроводжувалося конфліктами із сусідніми державами, дипломатичними перегово рами та міжнародними арбітражами. Західні кордони здебільшого визначалися рішеннями великих держав, тоді як на сході вони формувалися в умовах воєн і нестабільності. Міжнародна система безпеки виявилася недостатньо ефективною в гарантуванні стабільності цих кордонів, що зумовило напруженість у міждержавних відносинах та створило передумови для майбутніх конфліктів.

The purpose of the study is to analyze the formation and evolution of the post-war security system in Europe after the First World War and to find out how international treaties, diplomatic decisions and geopolitical factors influenced the establishment, change and problematic nature of the state borders of the Second Rzeczpospolita in 1918–1939. The methodological basis is a complex of general scientific and special-historical methods that ensure an objective and comprehensive study of the problem. The historical-ge netic method was used to trace the formation of the security system and borders of Poland; the historical-com parative method was used to compare international positions and treaties; the historical-systemic method was used to analyze the post-war security architecture as a holistic phenomenon. The method of critical analysis of sources made it possible to process official documents, diplomatic materials and publications of the interwar period. Chronological and problem-thematic approaches provided a logical structure of the study and the isolation of key aspects of the topic. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive consideration of the problem of the formation of the borders of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth in the context of the post-war security system of Europe. The study combines the analysis of international legal acts, diplo matic decisions and geopolitical factors that influenced the territorial configuration of Poland in 1918–1939. The focus is not only on political and legal aspects, but also on their relationship with the security strategies of major powers and regional actors, which allows for a new interpretation of the reasons for the instability of Polish borders in the interwar period. Conclusions. The post-war security system, formed after the First World War on the basis of the Versailles-Washington Treaties, was of decisive importance for the formation of the borders of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth. It was based on a combination of international legal acts, diplomatic decisions of great powers and geopolitical realities of Eastern Europe. The Polish state, restored after a long period of divisions, became one of the key elements of the new security architecture of the region. The problem of the borders of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth turned out to be complex and controversial: their establishment was accompanied by conflicts with neighboring states, diplomatic nego tiations and international arbitrations. Western borders were mostly determined by decisions of great powers, while in the east they were formed in conditions of wars and instability. The international security system turned out to be insufficiently effective in guaranteeing the stability of these borders, which led to tension in interstate relations and created the prerequisites for future conflicts.