Українська Військова Організація: від війни до підпілля (1920-1929 рр.)

Abstract

У бакалаврській роботі здійснено комплексне дослідження діяльності Української Військової Організації у 1920–1929 роках як перехідного етапу українського національно-визвольного руху від регулярних збройних формувань до системної підпільної боротьби в умовах геополітичного поділу українських земель та встановлення окупаційних режимів. Автор розглядає передумови та процес зародження УВО в умовах розпорошення українських збройних сил після поразки визвольних змагань 1917–1921 років, організаційну структуру та командний склад організації. Значну увагу приділено еволюції тактики УВО: від масового пасивного опору (бойкоти присяги, перепису населення, виборів до польського сойму та мобілізації) у 1920–1923 роках до активного збройного спротиву, диверсій, розвідувальної діяльності та експропріацій після рішення Ради Амбасадорів про остаточне закріплення Галичини за Польщею. Проаналізовано організаційну архітектоніку УВО, зокрема структуру Начальної та Крайової Команд, систему бойових і розвідувальних ланок, механізми конспірації та фінансування. Досліджено процес трансформації УВО в Організацію Українських Націоналістів у 1929 році. Окремий розділ присвячено інтеграції матеріалу про діяльність УВО в освітній процес закладів загальної середньої освіти, розробці дидактичних матеріалів та компетентнісно орієнтованих завдань для формування в учнів історичного мислення, громадянської позиції та патріотичної свідомості.

This bachelor’s thesis presents a comprehensive study of the activities of the Ukrainian Military Organization (UMO) during 1920–1929 as a transitional phase in the Ukrainian national liberation movement—marking the shift from regular armed formations to a systematic underground struggle amid the geopolitical partition of Ukrainian lands and the establishment of occupation regimes. The author examines the preconditions and the process of the UVO’s formation amid the dispersal of Ukrainian armed forces following the defeat of the liberation struggle of 1917–1921, as well as the organization’s structure and command staff. Considerable attention is devoted to the evolution of the UVO’s tactics: from mass passive resistance (boycotts of the oath, the census, elections to the Polish Sejm, and mobilization) in 1920–1923 to active armed resistance, sabotage, intelligence operations, and expropriations following the Council of Ambassadors’ decision to definitively assign Galicia to Poland. The organizational structure of the UVO is analyzed, specifically the structure of the Central and Regional Commands, the system of combat and intelligence units, and the mechanisms of secrecy and financing. The process of the UVO’s transformation into the Organization of Ukrainian Nationalists in 1929 is examined. A separate section is devoted to the integration of material on the UWO’s activities into the educational process of general secondary schools, the development of teaching materials and competency-based tasks to foster historical thinking, civic engagement, and patriotic consciousness among students.