Зовнішня політика Західноукраїнської Народної Республіки у 1918–1923 рр.

Abstract

У бакалаврській роботі здійснено комплексний науковий аналіз зовнішньополітичної діяльності Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у період 1918–1923 рр., визначено її роль в українському державотворчому процесі та захисті державного суверенітету в надзвичайно складних геополітичних умовах руйнації Австро-Угорської імперії. На основі принципу історизму та наукової об’єктивності опрацьовано радянську, еміграційну та сучасну вітчизняну історіографію, а також залучено репрезентативну джерельну базу, зокрема архівні матеріали (ГДА СЗРУ), тогочасну пресу («Діло», «Стрілець») та мемуарну спадщину лідерів республіки. Автор досліджує геополітичний контекст та умови проголошення ЗУНР, організаційну архітектоніку її зовнішньополітичного відомства (Державного секретаріату закордонних справ), структуру центрального апарату (політично-дипломатичний, правовий та інформаційно-пресовий відділи) та мережу закордонних представництв і консульських служб у європейських столицях. Обґрунтовано базові концептуальні засади і стратегічні цілі дипломатії ЗУНР, що базувалися на праві націй на самовизначення, «14 пунктах» В. Вільсона та принципах міжнародного права. Значну увагу приділено практичним векторам дипломатичної боротьби республіки за міжнародне визнання. Проаналізовано динаміку відносин із країнами-правонаступниками Австро-Угорщини (Австрією, Чехословаччиною, Угорщиною) та причини конфлікту з Румунією за Буковину. Детально реконструйовано перебіг дипломатичного протистояння з Польщею в контексті Версальської системи координат, позиції держав Антанти (Франції, Великої Британії, США), наслідки посередницьких місій Ж. Бартелемі та Л. Боти, а також дипломатичні зусилля Ватикану. На історико-правовому рівні досліджено підготовку та підписання Акту Злуки від 22 січня 1919 року, особливості його міжнародно-правового статусу, а також причини і наслідки його подальшого фактичного розриву. Висвітлено діяльність галицької делегації на Паризькій мирній конференції та специфіку «дипломатії в екзилії» після евакуації уряду у Відень у 1920–1923 роках під керівництвом Диктатора Є. Петрушевича, зокрема місію Л. Цегельського у США. Окремий розділ присвячено методичним аспектам інтеграції зовнішньополітичного досвіду ЗУНР у шкільний курс історії України в закладах загальної середньої освіти з метою формування в учнів національної свідомості, історичного мислення та патріотичних цінностей.

This bachelor’s thesis presents a comprehensive study of the foreign policy activities of the West Ukrainian People's Republic (WUPR) during 1918–1923, defining its role in the Ukrainian state-building process and the protection of state sovereignty under the extremely challenging geopolitical conditions of the collapse of the Austro-Hungarian Empire. Grounded in the principles of historicism and scientific objectivity, the study analyzes Soviet, émigré, and contemporary Ukrainian historiography and utilizes a representative source base, including archival materials (Branch State Archive of the Foreign Intelligence Service of Ukraine), periodicals of the time ("Dilo", "Strilets"), and the memoirs of the republic's leaders. The author examines the geopolitical context and the conditions of the WUPR's proclamation, the organizational architecture of its foreign policy department (the State Secretariat for Foreign Affairs), the structure of its central apparatus (political-diplomatic, legal, and information-press departments), and the network of foreign missions and consular services in European capitals. The basic conceptual foundations and strategic goals of the WUPR's diplomacy, which were based on the right of nations to self-determination, W. Wilson's "14 Points", and the principles of international law, are substantiated. Considerable attention is devoted to the practical vectors of the republic's diplomatic struggle for international recognition. The dynamics of relations with the successor states of Austria-Hungary (Austria, Czechoslovakia, Hungary) and the causes of the conflict with Romania over Bukovina are analyzed. The course of the diplomatic confrontation with Poland within the Versailles system, the positions of the Entente powers (France, Great Britain, the USA), the outcomes of the mediation missions of J. Barthelemy and L. Botha, and the diplomatic efforts of the Vatican are reconstructed in detail. On an historical-legal level, the preparation and signing of the Act of Unification of January 22, 1919, the peculiarities of its international legal status, as well as the causes and consequences of its subsequent de facto rupture, are explored. The thesis highlights the activities of the Galician delegation at the Paris Peace Conference and the specifics of "diplomacy in exile" following the government's evacuation to Vienna in 1920–1923 under the leadership of Dictator Y. Petrushevych, including L. Tsehelskyi's mission to the USA. A separate section is devoted to the methodological aspects of integrating the WUPR's foreign policy experience into the school course of the History of Ukraine in general secondary education institutions aimed at fostering national consciousness, historical thinking, and patriotic values among students.