Еволюція стратегії та тактики ведення бойових дій у Пелопоннеській війні

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню трансформації та розвитку воєнного мистецтва Стародавньої Греції в період Пелопоннеської війни (431–404 рр. до н. е.). На основі глибокого аналізу античних писемних джерел і критичного переосмислення здобутків світової та української історіографії простежено перехід античної полісної системи від традиційної «війни гоплітів» до прагматичної та виснажливої «війни ресурсів». У роботі детально розглянуто концептуальне протистояння Афінської «морської імперії» та Пелопоннеського «сухопутного союзу» під час Архідамової війни. Проаналізовано Сицилійську експедицію як переломний етап конфлікту, що виявив межі міцності логістики й тактики масштабних десантних і облогових операцій. Особливу увагу приділено фінальному етапу війни, де зафіксовано впровадження тактики постійного форпосту, залучення іноземного фінансування для розбудови спартанського флоту, масову появу професійного найманства та зміну класичної тактики морських битв на «сухопутний бій на палубах». Визначено вагому роль особистісного фактору й стратегічного лідерства (Брасида, Алківіада, Лісандра) у створенні тактичних інновацій.

The qualification work is devoted to a comprehensive study of the transformation and development of the military art of Ancient Greece during the Peloponnesian War (431–404 BC). Based on a deep analysis of ancient written sources and a critical rethinking of the achievements of world and Ukrainian historiography, the transition of the ancient polis system from the traditional “hoplite war” to the pragmatic and exhausting “war of resources” is traced. The work examines in detail the conceptual confrontation between the Athenian “maritime empire” and the Peloponnesian “land union” during the Archidamian War. The Sicilian Expedition is analyzed as a turning point in the conflict, which revealed the limits of the strength of logistics and tactics of large-scale landing and siege operations. Particular attention is paid to the final stage of the war, where the introduction of the tactics of a permanent outpost, the attraction of foreign funding for the development of the Spartan fleet, the massive emergence of professional mercenaries and the change of the classical tactics of naval battles to “land combat on decks” are recorded. The significant role of the personal factor and strategic leadership (Brasidas, Alcibiades, Lysander) in the creation of tactical innovations is determined.