Мікрокристалізація слини на фоні фізичних навантажень та вродженої патології органу зору (тотальна або часткова сліпота)

Abstract

Особливу увагу привертає значний розвиток біології, медицини та біомедицини, який формує несподівані аспекти та підходи до вивчення та діагностування біологічних об’єктів. Одним із таких напрямків медико-біологічної науки є вивчення біологічних рідин, що отримані неінвазійними методами. Саме формування неінвазійних методів дослідження та діагностики утворює вектор передової біологічної та медичної науки. Значну увагу приділяють дослідженню такої біологічної рідини як слина, що створило науковий напрям слиноміка. Слина – унікальна біологічна рідина, що містить різноманітний спектр речовин, які віддзеркалюють функціонально-адаптаційні зміни функціональних систем організму. Мікрокристалізація слини є класичним неінвазивним методом дослідження. Зміни кристалізаційних особливостей висушеної слини є діагностичною ознакою певних видів патології або їх впливу на функціонування нервової системи. Метою роботи було дослідити особливості архітектоніки мікрокристалів слини під впливом фізичних навантажень на фоні вродженої патології зору (тотальна або часткова сліпота). Дослідження проводили на групі волонтерів, яка складалася з 21 особи – контрольна/перша група (практично здорові), 21 особа – друга група (волонтери, які мають вроджену патологію: тотальна або часткова сліпота). Усі волонтери були чоловічої статі, середній вік яких становив 22,8±1,2 року. Волонтери другої групи мали фізичне навантаження. Мікрокристалізацію слини досліджували за методикою П. А. Леуса Дослідження мікрокристалізації слини було проведено в першій (контрольній) і в другій групах. У другій групі дослідження мікрокристалізації слини було проведено також після фізичних навантажень. Робота виконувалась у відповідності до біоетичних норм. У контрольній групі були наявні І та ІІ типи мікрокристалізації слини (75 % I тип мікрокристалів, 25 % – II тип), що відповідає нормальному фізіологічному стану. У волонтерів другої групи спостерігалась перевага мікрокристалів слини ІІІ та ІV типів; відносний розподіл становив: І та ІІ тип відсутні, ІІІ тип – 29,7 %, ІV тип – 58,5 %, V тип – 11,8 %. Після фізичних навантажень у волонтерів другої групи мікрокристали були представлені I (33 %), II (19 %), III (29 %) та IV (19 %) типами, V тип був відсутній. Результати нашого дослідження особливостей мікрокристалізації слини після фізичних навантажень на фоні вродженої патології зорового аналізатора (тотальна або часткова сліпота) створюють можливість розглядати метод мікрокристалізації слини як додатковий метод, що характеризує функціональні зміни та патофізіологічні процеси.

Particular attention is currently drawn to significant advances in biology, medicine, and biomedicine, which have opened unexpected aspects and approaches to the study and diagnosis of biological objects. One such direction in biomedical science is the study of biological fluids obtained via non invasive methods. The development of non-invasive research and diagnostic methods constitutes a key vector of advanced biological and medical science. Considerable attention has been devoted to the study of saliva as a biological fluid, giving rise to a distinct scientific field known as salivomics. Saliva is a unique biological fluid containing a diverse range of substances that reflect functional adaptive changes within the body's functional systems. Saliva microcrystallization is a classic non invasive research method; changes in the crystallization patterns of dried saliva serve as a diagnostic marker for certain pathologies or for their impact on the functioning of the nervous system. The study aimed to investigate the features of saliva microcrystal architectonics under the influence of physical exertion against the background of congenital visual pathology (total or partial blindness). The study was conducted on a group of 42 male volunteers: 21 individuals comprised the control (first) group (practically healthy), and 21 individuals comprised the second group (volunteers with congenital total or partial blindness). The mean age of participants was 22.8 ± 1.2 years. Volunteers in the second group were subjected to physical exertion. Saliva microcrystallization was assessed using the P. A. Leus method, in both the control group and the second group; in the latter, assessment was conducted both before and after physical exertion. The study was conducted in accordance with bioethical standards. In the control group, saliva microcrystals of types I and II were observed (75% type I, 25% type II), corresponding to a normal physiological state. In the second group, types III and IV microcrystals predominated, with the following distribution: types I and II were absent, type III accounted for 29.7%, type IV for 58.5%, and type V for 11.8%. Following physical exertion, microcrystals in the second group were redistributed across types I (33%), II (19%), III (29%), and IV (19%), with type V no longer present. These findings on saliva microcrystallization following physical exertion in individuals with congenital pathology of the visual analyser (total or partial blindness) suggest that the saliva microcrystallization method may serve as an additional tool for characterizing functional changes and pathophysiological processes.