Фольклорні джерела оповідання Івана Франка «Гуцульський король»

Abstract

У статті проаналізовано оповідання Івана Франка «Гуцульський король». З’я совано, що цей незавершений твір письменника написано на основі уснословес них матеріалів, які автор зафіксував 1898 р. під час тривалого відпочинку у селі Довгополе на Гуцульщині. Фольклоризм цього зразка малої прози виявляється і на змістовому (опрацьовано популярний фольклорний сюжет про кривавого «устєріцького мандатора» Карла Гердлічку), і на формальному (збережено осо бливості народного оповідного стилю) рівнях. Іван Франко для викладу історії про жорстокого цісарського урядника, який, прикриваючись боротьбою із чис ленними ватагами «розбійників-опришків», упродовж понад чверті століття своїми загонами озброєних «пушкарів» наганяв жах на гуцулів, використав так зване оповідання з обрамленням. Тип такого оповідання вирізняється «обгортан ням» основної історії додатковою, яка виконує функцію прологу та епілогу. У ролі вступного та завершального акордів письменник зужив оповідку про ніч без сну через сильний зубний біль і дальшу зустріч із народними майстрами стома тологічної страви, батьком і сином Освіцінськими. Старий гуцул Андрій Освіцін ський, який деякий час був війтом Довгополя, мав великий життєвий досвід і вмів прецікаво розказувати. Спершу він поділився своїми знаннями щодо поводження з капризним родом зубів (принагідно натякає на обізнаність із замовляннями від зубного болю), а потім, за спонукою вдячного пацієнта (хворий зуб було швидко і безболісно вирвано), перейшов до згадок про колишні часи, акцентуючи увагу на історії злетів і падіння мандатора Карла Гердлічки. У магістральну сюжетну лінію, у якій ідеться про злочинне владарювання урядника і його раптовий крах (доживав віку в бідності, покинутий усіма) через четверту за ліком молоду зрад ливу дружину, уплетено й інші відомі в усній словесності мотиви. Зокрема, зга дано про особливості опришківства у першій половині ХІХ ст., про традиційні заняття гуцулів, про відгомін революційних подій 1848–1849 рр. і діяльність славного Лук’яна Кобилиці у долині Черемоша. Підкреслено, що, незважаючи на глибоку закоріненість у фольклорі, у «Гуцульському королі» виразно відчутна «печать духу» неперевершеного майстра слова Івана Франка.

The article analyzes Ivan Franko’s short story «The Hutsul King». It is established that this unfinished work is based on the oral lore samples recorded by the author in 1898 during his extended stay in the village of Dovhopole in the Hutsul region. The folklorism of this specimen of short prose manifests itself both on the semantic level (the processing of a popular folk plot about the bloodthirsty «Usteriky mandator» Karl Herdlichka) and on the formal level (the preservation of features of the traditional folk narrative style). In presenting the story of a cruel imperial official who, acting under the pretext of fighting numerous gangs of «highwaymen» (opryshky), for more than a quarter of a century terrorized the Hutsuls with his detachments of armed «gunners», Ivan Franko employed the so-called framed narrative. This type of storytelling is characterized by the «envelopment» of the main story within an additional one that functions as a prologue and an epilogue. As the opening and closing chords, the writer used a tale about a sleepless night caused by severe toothache and a subsequent encounter with folk masters of dental treatment, the Osvitsinsky father and son. The elderly Hutsul Andriy Osvitsinsky, who for some time served as the headman of Dovhopole, possessed extensive life experience and was an exceptionally engaging storyteller. At first, he shared his knowledge about dealing with the capricious nature of teeth (incidentally hinting at his familiarity with incantations against toothache), and later, prompted by the grateful patient (the aching tooth having been removed quickly and painlessly), he turned to recollections of bygone times, focusing on the story of the rise and fall of the mandator Karl Herdlichka. The dominant plot line, revealing the criminal rule of the official and his sudden downfall (he ended his days in poverty, abandoned by everyone) caused by his fourth, young and treacherous wife, is interspersed with other well-known motifs of oral tradition. In particular, the narrative touches upon the characteristic features of the opryshky movement in the first half of the nineteenth century, the traditional occupations of the Hutsuls, the reverberation of the revolutionary events of 1848–1849, and the activities of renowned Lukian Kobylytsia in the Cheremosh Valley. It is emphasized that, despite its deep rootedness in folklore, «The Hutsul King» distinctly bears the «imprint of spirit» of the unsurpassed master of the word Ivan Franko.