Стрілецька франкіана Якима Яреми у таборі інтернованих УГА (1919–1922)

Abstract

У статті вперше озвучено питання стрілецької франкіани Якима Яреми (1884 1964) як частини його франкознавчого спадку, до аналізу залучено дві публікації, які стосуються періоду визвольних змагань у життєписі науковця, зокрема часу його перебування у таборах інтернованих вояків УГА у м. Німецьке Яблонне у Чехо-Словацькій Республіці у 1919–1922 рр. Ідеться про науково-популярний нарис з остаточною назвою «Іван Франко. 1916–1921» та допис-хроніку «Один день в Йосефові – 12.VI.1921: Франкове свято в Йосефові», які були опубліковані на сторінках табірної газети «Український стрілець», редактором якої Я. Ярема був. Праці розглянуто в контексті табірної франкіани, яка також як окрема тема у літературознавстві не піднімалася, – її наративів, організаційних навчальних, публікаційних, культурних заходів та в контексті тих екзистенційних умов, у яких опинилося січове стрілецтво у період геополітичної невизначеності ста тусу галицьких земель. Установлено та окреслено й ідейно-естетичні зв’язки стрілецьких публікацій і заходів Я. Яреми з його попередньою франкознавчою діяльністю, адже той мав особисте знайомство з Іваном Франком, був дотичний до організації його ювілейного приїзду на Тернопільщину і, зокрема, із розвід кою «Мойсей. Поема Іван Франка. Критична студія. На стрічу ювилею сорокліт ньої працї Духа-Творця новочасної України» (Тернопіль, 1912). З’ясовано, що Я. Ярема суттєво спричинився до формування розлогого меморіального дискурсу щодо життєтворчого феномена І. Франка, фіксуючи його імення як на навчаль ному рівні (лекторії, реферати), так і в культурно-виховному процесі (концерти, вистави, декламації). Тут виокремлюється і «Франкове» число «Українського стрільця», присвячене п’ятій річниці відходу І. Франка у вічність, яке вивершує табірну франкіану стрілецтва УГА із меморіальним етюдом Я. Яреми, добіркою творів І. Франка, які для стрілецького покоління мали імперативне ідентифіка ційне значення («Не пора», «Каменярі», «Мойсей», «Січовий марш», «Великі роковини» тощо). І. Франко у свідомості таборового стрілецтва, як свідчить франкіана Я. Яреми, і надалі займає місце екзистенційної точки опори, першого стрільця, духовного батька і провідника, на заповіти якого мілітарне юнацтво орієнтувалося. Сам же Я. Ярема в умовах драматичного розв’язання питання української державності у власній інтерпретації життєпису І. Франка для стрілецтва подає приклад макси мальної буттєвої стійкості, незламності інтелектуала та людини чину, який пере міг обставини, зумів не лише самостворитися як self-made men, а й став україн ським Мойсеєм.

This article is the first to address the question of the «Riflemen’s Frankiana» of Yakym Yarema (1884–1964) as part of his broader Franko-studies legacy. The analysis draws on two of his publications that relate to the period of the Ukrainian liberation struggle in the scholar’s biography, specifically to his stay in the internment camps of the Ukrainian Galician Army (UHA) in the town of Německé Jablonné in the Czecho Slovak Republic between 1919 and 1922. These are the popular scholarly essay, ultimately titled «Ivan Franko. 1916–1921», and the chronicle-type article «One Day in Josefiv – 12.VI.1921: Franko’s Celebration in Josefiv». Both were published in the camp newspaper «Ukrainian Rifleman», for which Yarema served as editor. The works are examined within the context of camp Frankiana – an area that has not yet been treated as a distinct topic in literary studies. This includes its narratives, organizational, educational, publishing, and cultural initiatives, as well as the existential conditions in which the Sich Riflemen found themselves during the period of geopolitical uncertainty surrounding the status of the Galician lands. The study reconstructs and outlines the ideological and aesthetic connections between Yarema’s camp publications and initiatives and his earlier Franko-related work, given his personal acquaintance with Ivan Franko, his involvement in organizing the poet’s jubilee visit to Ternopil region, and his earlier monograph «Moses. A Poem by Ivan Franko. A Critical Study. On the Occasion of the Fortieth Jubilee of the Spirit-Creator of Modern Ukraine» (Ternopil, 1912). It is shown that Yarema played a significant role in shaping an extensive memorial discourse concerning Ivan Franko’s life-creation phenomenon, reinforcing his name both within educational settings (lectures, reports) and in cultural-pedagogical activities (concerts, performances, declamations). Particularly noteworthy is the «Franko issue» of Ukrainian Rifleman, dedicated to the fifth anniversary of Franko’s passing. This issue represents the culmination of the camp Frankiana of the UHA riflemen and includes Yarema’s memorial essay along with a selection of Franko’s works that had imperative identity-forming significance for the riflemen’s generation («It Is Not the Time», «The Stonecutters», «Moses», «Sich March», «The Great Anniversaries», etc.). As evidenced by Yarema’s Frankiana, Ivan Franko occupied, in the consciousness of the interned riflemen, the place of an existential point of support, the first rifleman, a spiritual father and guide whose precepts the military youth followed. In presenting Franko’s life to the riflemen amid the dramatic struggle for Ukrainian statehood, Yarema offers the example of ultimate existential resilience – a steadfast intellectual and man of action who overcame circumstances, achieved self-realization as a self-made man, and became the Ukrainian Moses.