Штучний інтелект у практиці викладання англійської мови: дидактичний ресурс чи методичний ризик

Abstract

Проаналізовано сучасні наукові підходи до використання штучного інтелекту в практиці викладання англійської мови, а також емпіричні дані щодо ставлення здобувачів вищої освіти до застосування ШІ-інструментів у процесі іншомовної підготовки. Установлено, що штучний інтелект дедалі активніше використову ється здобувачами освіти як допоміжний дидактичний ресурс для пояснення гра матичних явищ, перевірки власних помилок, підготовки усних відповідей і під вищення впевненості. Водночас виявлено низку методичних ризиків, пов’язаних із можливим зниженням рівня навчальної самостійності, послабленням критич ного мислення, формуванням шаблонного мовлення та порушенням принципів академічної доброчесності. У ході дослідження виокремлено ключові проблемні аспекти інтеграції штучного інтелекту в іншомовну освіту: обмежена здатність штучного інтелекту до інтерпретації культурних і прагматичних нюансів мов лення, недостатня емоційна чутливість цифрових систем, а також потреба в чіт кому педагогічному й етичному регулюванні їх використання. Вищезазначене зумовлює актуальність визначення оптимального балансу між дидактичним потенціалом штучного інтелекту та можливими методичними ризиками його неконтрольованого застосування в освітньому процесі. У процесі дослідження ми намагалися максимально повноцінно використати потенціал комплексного, компетентнісного й системного наукових підходів, що дало змогу розглядати штучний інтелект не як заміну викладача, а як інструмент педагогічної підтримки та індивідуалізації навчання. Зроблено висновок, що ефективне впровадження ШІ в практику викладання англійської мови можливе лише за умови методично виваженого, людиноцентрованого підходу, який забез печує розвиток іншомовної комунікативної компетентності, рефлексивного нав чання та збереження провідної ролі викладача в організації освітнього процесу.

As a result of the study, the authors analysed contemporary scientific approaches to the use of artificial intelligence in English language teaching, as well as empirical data on the attitudes of higher education students towards the use of AI tools in foreign language training. It was found that artificial intelligence is increasingly used by students as an auxiliary teaching resource to explain grammatical phenomena, check their own mistakes, prepare oral answers, and increase confidence. At the same time, a number of methodological risks have been identified, related to a possible decrease in the level of academic independence, a weakening of critical thinking, the formation of formulaic speech, and a violation of the principles of academic integrity. The study highlights key problematic aspects of integrating artificial intelligence into foreign language education, in particular the limited ability of artificial intelligence to interpret cultural and pragmatic nuances of speech, the insufficient emotional sensitivity of digital systems, and the need for clear pedagogical and ethical regulation of their use. The above determines the relevance of finding the optimal balance between the didactic potential of artificial intelligence and the possible methodological risks of its uncontrolled use in the educational process. In the course of our research, we tried to make the most of the potential of comprehensive, competence-based and systematic scientific approaches, which allowed us to consider artificial intelligence not as a substitute for a teacher, but as a tool for pedagogical support and individualisation of learning. We concluded that the effective implementation of AI in English language teaching is only possible with a methodologically balanced, human-centred approach that ensures the development of foreign language communication skills, reflective learning and the preservation of the leading role of the teacher in the organisation of the educational process.