Українська мова як іноземна в контексті деколонізації

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану викладання української мови за кордоном у контексті глобальних трансформацій гуманітарного знання, зокрема процесів деколонізації, переосмислення мовної ієрархії та академічної інтеграції України в міжнародний освітній і науковий простір. Основну увагу зосереджено на дисципліні «Українська мова як іноземна», яка вперше розгля дається не лише як лінгводидактична практика чи інструмент міжкультурної комунікації, а як важлива складова деколонізаційного процесу в академічному середовищі. Такий підхід дозволяє вийти за межі традиційного методичного трактування УМІ та розглядати її як інструмент подолання усталених колоні альних і постколоніальних уявлень про українську мову, сформованих у межах імперського, радянського та пострадянського дискурсів. Окреслено ключові виклики, з якими стикається викладання української мови за кордоном, зокрема її тривалу маргіналізацію в межах славістичних і східноєв ропейських студій, а також інституційну нестабільність українознавчих програм. Проаналізовано роль української мови як іноземної у формуванні нового акаде мічного наративу, в якому українська постає не як похідний або регіональний різ новид, а як самодостатній об’єкт наукового, освітнього та культурного вивчення. Особливу увагу приділено потенціалу УМІ як механізму підвищення академічної видимості української мови та культури за межами України, а також як інстру менту культурної дипломатії й символічного відновлення мовної суб’єктності. Запропонований у статті концептуальний підхід дозволяє по-новому інтер претувати місце української мови в міжнародній освіті, окреслити стратегічні напрями розвитку програм з української мови як іноземної та визначити їхню роль у процесі деколонізації.

This article offers a comprehensive analysis of the current state of teaching Ukrainian abroad within the broader context of global transformations in the humanities, particularly processes of decolonization, the reconfiguration of linguistic hierarchies, and Ukraine’s academic integration into the international educational and research space. The study foregrounds the discipline «Ukrainian as a Foreign Language,» which is examined for the first time not only as a linguistic or didactic practice, but as an integral component of the decolonization process within contemporary academia. Such an approach moves beyond conventional methodological frameworks and positions Ukrainian language instruction as a critical tool for challenging entrenched colonial and postcolonial perceptions of Ukrainian that emerged within imperial, Soviet, and post-Soviet discourses. The article identifies and analyzes key challenges faced by Ukrainian language teaching outside Ukraine, including its long-standing marginalization within Slavic and Eastern European studies, and the institutional fragility of Ukrainian studies programs. Particular attention is paid to the role of Ukrainian as a foreign language in shaping a new academic narrative in which Ukrainian is no longer treated as a derivative, secondary, or regional phenomenon, but rather as an autonomous and legitimate object of scholarly, educational, and cultural inquiry. The study highlights the potential of Ukrainian language instruction to enhance the international academic visibility of Ukrainian language and culture, as well as to serve as an instrument of cultural diplomacy and the symbolic restoration of linguistic agency. The conceptual framework proposed in the article enables a rethinking of Ukraine’s position in international education and outlines strategic approaches to strengthening Ukrainian as a foreign language program in global academic contexts. By situating language teaching within a decolonial epistemological perspective, the study contributes to broader discussions on the decolonization of knowledge and the role of language in reshaping power relations within academia.