Лінгвокогнітивні та соціокультурні виміри опозиції «свій–чужий» у гуманітарному дискурсі

Abstract

У статті здійснено теоретико-методологічне осмислення опозиції «свій-чужий» як універсальної бінарної структури гуманітарного знання з окресленням її лінгво когнітивних і соціокультурних вимірів. Обґрунтовано, що протиставлення «свого» «чужому» має усталену традицію, сягає міфологічних способів мислення і є базо вим механізмом категоризації дійсності, який зумовлює впорядкування досвіду та формування світоглядних орієнтирів. У межах когнітивної лінгвістики дихо томію «свій-чужий» інтерпретовано як категорію мислення, що відображає про цеси рецепції, оцінювання та інтерпретації світу. З’ясовано, що аналізована опози ція реалізується у мові як багаторівнева когнітивна структура, яка вербалізується через систему лексико-семантичних, прагматичних і синтаксичних засобів. Осо бливу увагу приділено чинникам, що впливають на функціонування цієї антиномії, серед яких виокремлено позалінгвістичні умови комунікації, когнітивні принципи категоризації дійсності та вербальні способи її репрезентації. Доведено, що реалі зація дихотомії «свій-чужий» залежить від суб’єкта мовлення, соціального контек сту та комунікативної ситуації. У соціокультурному вимірі опозиція є важливим механізмом соціальної диференціації та формування групової ідентичності. Образ «чужого» часто має негативні конотації, однак не є сталим і змінюється у свідомості реципієнта відповідно до історичних, культурних і соціальних умов. У контексті імагології опозиція «свій-чужий» трактується як ключова модель конструювання образу «іншого», який формується як репрезентація «чужої» культури і як про єкція власної системи уявлень та цінностей. Підкреслено, що процес сприйняття «чужого» нерозривно корелює із самопізнанням і самоідентифікацією суб’єкта, тому аналізована антиномія виконує розмежувальну і гносеологічну функції. Зосе реджено увагу на тому, що в сучасному гуманітарному дискурсі простежується тен денція до переосмислення бінарності «свій-чужий» у контексті нівелювання про тиставлення: межі між «своїм» і «чужим» стають умовними, а «чужий» / «інший» розглядається як невід’ємний елемент міжкультурної взаємодії.

The article provides a theoretical and methodological interpretation of the opposition “us-them” as a universal binary structure in the humanities, outlining its linguocognitive and sociocultural dimensions. It is argued that the opposition between “us” and “them” has an established tradition, rooted in mythological modes of thinking, and serves as a fundamental mechanism for categorizing reality, shaping the organization of experience and the formation of worldview orientations. Within the framework of cognitive linguistics, the dichotomy “us-them” is interpreted as a category of thought that reflects the processes of perception, evaluation, and interpretation of the world. It is established that the analyzed opposition is realized in language as a multi-level cognitive structure, verbalized through a system of lexical-semantic, pragmatic, and syntactic means. Particular attention is paid to the factors influencing the functioning of this antinomy, including extralinguistic conditions of communication, cognitive principles of reality categorization, and verbal means of its representation. It is demonstrated that the realization of the dichotomy “us-them” depends on the speaker, the social context, and the communicative situation. In the sociocultural dimension, this opposition functions as an important mechanism of social differentiation and the formation of group identity. The image of “them” often carries negative connotations; however, it is not fixed and changes in the perceiver’s consciousness depending on historical, cultural, and social conditions. In the context of imagology, the opposition “us-them” is interpreted as a key model for constructing the image of the “other,” which is formed both as a representation of a foreign culture and as a projection of one’s own system of values and perceptions. It is emphasized that the perception of “them” is inseparably linked to self-knowledge and self-identification; therefore, the analyzed antinomy performs both delimiting and epistemological functions. The study highlights that contemporary humanities demonstrate a tendency to reconsider the binary nature of the opposition “us-them” in terms of reducing rigid contrasts: the boundaries between “us” and “them” become increasingly relative, while the “other” is viewed as an integral element of intercultural interaction.