Перформативне дослідження: шлях до інтелектуальних чеснот

Abstract

Статтю присвячено проблемі інтелектуального преображення педагога як співучасника партисипативного перформативного дослідження. Її актуальність зумовлена кризовою ситуацією педагогічної науки в епоху когнітивного соліпсизму. Основою пропонованого проєкту обрано сучасну концепцію антропології науки. Змістовими компонентами її сотеріологічного виміру визначено концептуальні моделі наукового етосу, наукової совісті та інтелектуальних чеснот, яка включає в себе наступні імперативи: універсалізму, колективізму, спільної безкорисливості та організованого сумніву. Конкретизовано парадигму перформативності як когнітивної стратегії колективного дослідження в педагогіці і, відповідно, структуру самого конструкта (синестезії дії, сенсу й буття). Охарактеризовано особливості колективної інтелектуальної творчості у процесі перформативних дій-змін. Зважаючи на доцільність демістифікації педагогом-дослідником раціонально непізнаваних аспектів, розкрито тактичний прийом епістемологічної рандомізації – включення у траєкторію каузального міркування множинних випадкових версій. З погляду на особливості його реалізації, визначено умовну типологію колективу дослідників-перформерів, запропоновано принципи та показники їх інтелектуально-духовної згуртованості. Обгрунтовано доцільність стратегічного прийому колективної серендипності. Охарактеризовано його типологію, принципи і когнітивні техніки їх реалізації (розрізнення, уповільнення, сприяння, натхненності). Розкрито значення їх синергії у перформативній партисипації духовного подвижництва педагога-дослідника і детально описано його етапи. Доведено: синхронізація колективного перформативного долучення до Сяйва Істини постає ефективним чинником реалізації мети дослідника як художника колективної рандомізованої епістеми. Отож, подія співпричетності педагогів-дослідників до таємниці і співвіднесеності її з ноуменальними величинами – задля виправлення апріорних перцептивних аномалій любові як найвищого рівня знання – має очевидну перспективу.

The article presents the problem of intellectual transformation of the teacher as a co-participant of participatory performative research. For this purpose, the methodological characteristics of the study of the problem are determined. The concept of anthropology of science is determined as the substantive basis of human motivation for collective intellectual creativity. The conceptual model of scientific ethos is revealed, as well as the essence of scientific conscience and intellectual virtues as substantive components of the soteriological paradigm of research. The paradigm of performativity is specified as a cognitive strategy of collective research in pedagogy and, accordingly, the structure of the construct itself (synesthesia of action, meaning and being) is specified. The features of collective intellectual creativity in the process of performative actions-changes are determined. The tactical method of epistemological randomization is characterized, that is, the inclusion of several random versions in the trajectory of causal reasoning. The principles and indicators of intellectual and spiritual cohesion of teachers are proposed. The cognitive techniques of performative research are characterized. The feasibility of the strategic method of collective serendipity is substantiated, its typology, principles and cognitive techniques of their implementation are characterized. The significance of their synergy in the performative participation of the spiritual asceticism of the teacher-researcher is revealed and its stages are characterized in detail. It is proven that the synchronization of the collective performative existence of its participants in joining the Radiance of Truth becomes an effective factor of the initiative research action. In this way, the freedom of the human spirit is realized for the sake of the Meeting.Therefore, the organization of the event of the involvement of teachers-researchers in the spiritual mystery in order to correct the a priori perceptual anomalies of love as the highest level of knowledge has obvious prospects.