Мистецькі маркери "червоного терору" в повісті "Смерть" Бориса Антоненка-Давидовича

Abstract

Авторка статті трактує епізод у "малярській студії" (ХІХ розділ повісті) як зашифроване повідомлення, у якому зіштовхуються мистецькі коди: кіно, театр, живопис, скульптура та література, – культурні мови яких покликані увиразнити історіософський месидж: у мистецтві 1920-х рр., як в аналізованій ситуації, протиставлені два типи культури. Це – елітарна, культивована за російсько-імперських часів, та – масова комуністична, модерно-імперська, яка щойно формується.

Автор статьи трактует эпизод в «малярной студии» (XIX раздел) как зашифрованное сообщение, в котором сталкиваются художественные коды: кино, театр, живопись, скульптура и литература, -культурные языки которых призваны подчеркнуть историософский мессидж: в искусстве 1920-х гг., как в рассматриваемой ситуации, противопоставлены два типа культуры Это - элитарная, культивируемая во времена российско-имперские, и - массовая коммунистическая, модэрно-имперская, которая только формируется.

The autor of the episode in «painter's studio» (XIX chapter) as ciphered message, where attistic codes encounter: cinema, theatre, painting, sculpture and literature, - cultural languages of which emphasize historysophy message: in the art ofthel920 s as in this situation, two types of culture are contracted. Yt is the elite one, cultivated during russian-imperial times and mass-communist, modern-imperial, that is just forming. Key words: intermediality, ekphrasis, allusion, painting «Boyarynya Morozova» by V.Suricov.