Історія становлення поняття «політична культура» в сучасній психологічній науці: літературний огляд

Abstract

У статті здійснено літературний огляд історії становлення та еволюції поняття «політична культура» у сучасному науковому дискурсі, з особливим акцентом на його психологічну складову. Проаналізовано трансформацію уявлень про цей феномен: від класичної теорії «громадянської культури» Г. Алмонда та С. Верби, які розглядали психологічні налаштування громадян як фундамент демократичної стабільності, до новітніх інтерпретацій, що інтегрують досягнення когнітивної та глибинної психології. Розкрито сутність політичної культури як динамічної системи, що поєднує індивідуальні психологічні орієнтації (когнітивні схеми, афективні прив’яза- ності, ціннісні судження) із колективними суспільними процесами. Детально висвітлено роль ключових психологічних теорій – соціальної ідентичності, політичної соціалізації, виправдання системи та об’єктних відносин – у розумінні механізмів формування політичної поведінки. Окрему увагу приділено специфіці політичної культури в посткомуністичних суспільствах, зокрема феномену «посткомуністичного синдрому» та трансформації цінностей в умовах зміни політичних режимів. Значне місце в роботі відведено аналізу внеску зарубіжних та українських дослідників у розробку суміжних категорій, таких як масова геополітична свідомість та політичне мислення. Розглянуто їх як важливі інструменти для розуміння вітчизняних політичних реалій. У статті окреслено методологічні та концептуальні виклики сучасних дос- ліджень: проблему вимірювання несвідомих установок, питання крос-культурної валідності та співвідношення впливу культури і психіки. Зроблено висновок, що політична культура функціонує через складну мережу когнітивних, афективних та мотиваційних механізмів, виступаючи посередником між інституційною структурою держави та реальною поведінкою громадян.

The article provides a literature review of the history of the formation and evolution of the concept of “political culture” in contemporary scientific discourse, with a particular emphasis on its psychological component. There was analyzed the transformation of ideas about this phenomenon: from the classical theory of “civic culture” by G. Almond and S. Verba, who considered the psychological attitudes of citizens as the foundation of democratic stability, to the latest interpretations that integrate the achievements of cognitive and depth psychology. The essence of political culture as a dynamic system that combines individual psychological orientations (cognitive schemas, affective attachments, value judgments) with collective social processes is revealed. The role of key psychological theories – social identity, political socialization, system justification, and object relations – in understanding the mechanisms of political behavior formation is discussed in detail. Particular attention is paid to the specifics of political culture in post-communist societies, in particular the phenomenon of the “post-communist syndrome” and the transformation of values in the context of changing political regimes. A significant part of the work is devoted to analyzing the contribution of foreign and Ukrainian researchers to the development of related categories, such as mass geopolitical consciousness and political thinking. They were considered to be important tools for understanding domestic political realities. The article outlines the methodological and conceptual challenges of contemporary research: the problem of measuring unconscious attitudes, the issue of cross-cultural validity, and the relationship between the influence of culture and the psyche. It concludes that political culture functions through a complex network of cognitive, affective, and motivational mechanisms, acting as an intermediary between the institutional structure of the state and the actual behavior of citizens.